Анна Петрик: «З часом жіночий футбол перетвориться на глобальний ринок, який стане одним із найкращих видів спорту у світі»

На відміну від чоловічої збірної з футболу, яка вже втратила можливість потрапити на ЧС-2026, жіноча національна команда продовжує боротьбу за вихід на мундіаль-2027.

Позаду два складні матчі проти чинних чемпіонок світу та Європи – Іспанії та Англії. Попри те, що очки здобути не вдалося, команда не втрачає шансів на успіх: уже у квітні на українок чекають надважливі поєдинки.

Спеціально для SportBusiness Media гравчиня ЖФК «Металіст 1925» та збірної України Анна Петрик розповіла, що змінилося в команді після того, як її очолила Ія Андрущак, які висновки зробив колектив після стартових поразок, з яким настроєм дівчата готуються до наступних ігор, що для неї особисто означатиме вихід на чемпіонат світу, та чому дівчатам не варто боятися йти у футбол.

Підпишіться на Telegram-канал SportBusiness.Media, щоб бути в курсі останніх новин.

Розмова відбулася під час зустрічі Sport&Business Club, присвяченої жінкам у спорті та бізнесі.

– Нещодавно Ія Андрущак очолила жіночу збірну України. Що вже встигло змінитись у команді з її приходом і чого особисто ви очікуєте від її тренерства?

– Насамперед хочу сказати, що мені пощастило з нею працювати. Її підхід та бачення футболу мені дуже імпонують. Той тренерський штаб, який ми маємо зараз, максимально вкладається в нас.

Мені здається, що такий підхід стане великим кроком і значущою подією для всього жіночого футболу. Важливо мати таке бачення і не боятися грати проти сильних суперників, як-от збірні Іспанії чи Англії, або ж Ісландії, гра з якою ще попереду. Я дуже задоволена процесом і з великою вдячністю працюю в національній збірній.

– Якщо порівнювати підходи: чим принципово відрізняється стиль роботи Володимира Пятенка та Ії Андрущак?

– Можна порівнювати не лише цих двох фахівців, а й загалом усіх тренерів, з якими ми працюємо, адже в кожного є власне бачення. Проте Ія мені дуже імпонує як тренер саме завдяки своєму підходу: він сучасний, технологічний та збалансований у фізичному й тактичному планах, а також у плані індивідуальної роботи. Тому ще раз повторюся: я з радістю працюю в її штабі та щодня черпаю для себе багато нового.

– Після двох матчів кваліфікації до ЧС-2027 проти Англії та Іспанії збірна поки залишається без очок. Чого, на вашу думку, об’єктивно забракло команді, щоб зачепитися за результат у цих іграх?

– Не вистачило бути чемпіонами світу та Європи, я б так сказала. Але граючи з такими командами, ми багато чого беремо для себе, для подальших ігор, для того, щоб ставати сильнішими та бачити хороші якості гравців, проти яких виходимо на поле. Натомість ми бачимо, чого нам бракує, що ми можемо запозичити для себе нового, аналізуємо наші слабкі сторони і з цією інформацією продовжуємо боротьбу далі.

– Які команда зробила висновки після попередніх матчів?

– Ми суттєво поступаємося у фізичних якостях і частково у тактичних. Проте, граючи проти таких топкоманд, ти чітко бачиш власні недоліки. Водночас наша команда показала свій характер і бойовий дух на полі: ми боролися до останньої хвилини, до останньої секунди. Це був гідний суперник, завдяки якому ми можемо зрозуміти, на якому рівні зараз перебуваємо, скільки нам ще належить зробити і над чим саме працювати, щоб стати бодай трішечки ближчими до тих команд, проти яких ми грали.

– Попереду квітневі матчі проти Ісландії та знову Іспанії. З яким настроєм команда готується до цих поєдинків?

– Коли ми граємо проти таких команд, як Англія чи Іспанія, розуміємо, що це суперниці найвищого рівня – чемпіонки Європи та світу, футболістки, які неодноразово перемагали в Лізі чемпіонів.

Виходячи проти таких команд, ти насамперед маєш внутрішню «зарубу» з собою: є принцип довести, що ти не гірша і ми нічим не поступаємося. Так, упродовж гри ти помічаєш певні нюанси, але характер, з яким ми виходимо і не хочемо здаватися жодної секунди, підсилює і твій особистий дух, і дух усієї команди.

Зараз ми ще зіграємо проти Ісландії. Я вважаю, що ця команда нам під силу. Ми з ними на одному рівні й зможемо нав’язати свою гру. Тому, гадаю, наступні збори будуть продуктивнішими, де ми зможемо взяти ініціативу та вести гру за собою.

– Що б для вас особисто означав вихід на чемпіонат світу?

– Це, напевно, мрія кожної футболістки. Чемпіонат світу та чемпіонат Європи – це два великі турніри, на які кожна бажає потрапити. Ми не говоримо зараз про якісь фінальні стадії, але для мене це знаковий момент для жіночого футболу України. Це свідчення того, що ми рухаємося в правильному напрямку.

Якщо ми виступатимемо проти таких команд, які там будуть, і потрапимо до шістнадцяти найкращих – це для мене буде справді як бальзам на душу. Ми всі цього прагнемо і, сподіваюся, цього досягнемо.

– А що б ви сказали маленькій дівчинці та її батькам, щоб переконати, що їй варто займатися саме футболом?

– Якщо дитина любить футбол і її серце лежить до цього виду спорту, не зупиняйте її і не давайте сумніватися в собі. Якщо дівчинка хоче реалізуватися у футболі – дайте їй цю можливість.

Якщо досі хтось вважав, що жіночий футбол – це нішова індустрія, то з часом він перетвориться на глобальний ринок, який стане одним із найкращих жіночих видів спорту у світі. Ця сфера тільки розвивається, і я можу лише уявити, які перспективи чекають на нас далі.