Олександр Пижов очолив Національний університет фізичного виховання і спорту України у складний момент. Минув рік. За цей час університет не лише зберіг стабільність, а й розпочав масштабні реформи: від переходу до дуальної освіти та розвитку дистанційних програм – до створення кваліфікаційного центру та нових стандартів у спортивній галузі.
У великому інтерв’ю – про виклики перших місяців на посаді, досягнення за рік, майбутнє університету, нові можливості для студентів, підтримку ветеранів війни та навіть про унікальні напрямки – як-от кіберспорт.
– У липні 2024 року ви стали виконувачем обов’язків ректора Національного університету фізичного виховання і спорту України. З якими викликами Ви стикнулися, які завдання ставили перед собою на старті – і що вдалося зробити за рік?
– Моє призначення відбулося в надзвичайно важкий момент для університету – після передчасної смерті ректора Євгенія Вікторовича Імаса. Це була справжня трагедія для всього колективу, адже ніхто – ні в університеті, ні в його родині – не міг передбачити такої втрати. Він був енергійним, здоровим, з великими планами на майбутнє, і був чинним ректором, який бачив чітку стратегію розвитку університету.
У перші дні головним завданням було одне – втримати університет і забезпечити його стабільне функціонування. Першою критичною ситуацією стала організація випуску бакалаврів. Усі дипломи вже були надруковані з підписом ректора Імаса, і нам терміново довелося передруковувати їх через Єдину державну електронну базу з питань освіти. Усе – оформлення, підписання, видача – ми мали завершити за тиждень, адже за два тижні стартувала вступна кампанія до магістратури. Ми впоралися, і жоден наш бакалавр не втратив шанс вступити – і до нашого університету, і до інших закладів освіти.
Далі постало завдання організувати вступну кампанію – вже з моєю відповідальністю як голови приймальної комісії. Це був складний логістичний і адміністративний процес, але ми успішно його реалізували. Наступний етап – підготовка до нового навчального року: запуск усіх освітніх процесів, ухвалення управлінських і безпекових рішень.
Зокрема, ми зробили важливий крок – поступове повернення до офлайн-навчання. В умовах війни це був непростий, але виважений крок: дати студентам можливість здобувати освіту в стінах університету, відчути живий освітній процес. Ми почали з окремих курсів і категорій студентів, поступово розширюючи цей формат.
Перші місяці моєї каденції були про одне – утримати університет, стабілізувати його роботу. Але вже далі – це була робота над ініціативами, ідеями, проектами, які сьогодні є основою нашого подальшого розвитку.
– Зараз знову літо, вступна кампанія в розпалі. Що може запропонувати Ваш університет вступникам і чому, на Вашу думку, варто обрати саме НУФВСУ?
– Без зайвої скромності можу сказати: ми унікальні. Національний університет фізичного виховання і спорту України – це профільний заклад вищої освіти, який готує фахівців у сфері фізичної культури, спорту, терапії та реабілітації. Ми задаємо стандарти – не лише освітні, а й професійні. Іноді це навіть викликає певну ревнощі з боку інших освітніх установ, зокрема медичних.
У суспільстві роками існував міф, що «в нас не треба вчитися». Це абсолютно не відповідає дійсності. Наші студенти – це професійні спортсмени, учасники всеукраїнських і міжнародних змагань, включно з Олімпійськими іграми. І водночас – це відповідальні здобувачі освіти, які складають заліки, іспити, набувають знань і компетентностей, які знадобляться їм як у спортивній кар’єрі, так і після її завершення.
Наш університет формує реальні освітні програми для сучасного ринку праці. Ми – лідери в підготовці фахівців у сфері фізичної культури, спорту, фізичної терапії та ерготерапії. Саме в стінах Національного університету фізичного виховання і спорту України створюються як освітні, так і професійні стандарти для цих галузей. Обидві комісії, відповідальні за їх розробку, очолюються нашими викладачами. Ми не просто відповідаємо сучасним вимогам – ми формуємо ці вимоги і задаємо напрям розвитку фахової освіти у сфері спорту.
Також ми першими в Україні затвердили професійні стандарти у сфері фізичної культури та спорту, зокрема у фітнес-індустрії. Цього літа буде затверджено новий стандарт тренера з виду спорту, а також ще два – для фітнесу. Це реальний показник практичної діяльності.
Ми створюємо максимально зручну систему освіти для тих, хто поєднує навчання з професійною діяльністю. З цього навчального року вперше в Україні впроваджуємо справжню дистанційну асинхронну форму магістратури – для фахівців, які вже працюють у сфері спорту й хочуть поглибити свої знання.
Ще один прорив – дуальна освіта: студент працює за фахом і водночас здобуває освіту за узгодженим з роботодавцем індивідуальним навчальним планом. У сфері терапії та реабілітації ми вже маємо цей досвід. А от у сфері фізичної культури і спорту ми будемо першими в Україні, хто запровадить таку модель системно.
Тому я щиро запрошую всіх, хто хоче пов’язати своє життя зі спортом, фізичною культурою чи реабілітацією, вступати до нашого університету. Ви отримаєте не лише якісну освіту, а й можливості для особистісного зростання. Національний університет фізичного виховання і спорту України – це місце, де виховують чемпіонів спорту і чемпіонів життя.
– У листопаді минулого року Вчена рада розглядала питання реорганізації університету. У чому полягає ця реформа?
– Справді, у листопаді 2024 року на засіданні Вченої ради ми розглядали два питання, пов’язані з майбутнім університету. Перше – це перетворення нашого закладу з державної бюджетної установи у державне некомерційне підприємство. Це той самий шлях, яким нещодавно пішов, зокрема, Національний авіаційний університет, нині – Державне некомерційне підприємство «Державний університет «Київський авіаційний інститут».
Друге питання стосувалося участі університету в експериментальному проекті щодо посилення ролі наглядових рад та впровадження нової моделі управління закладом вищої освіти.
Втім, пізніше було вирішено, що шлях реорганізації в ДНКП має пройти саме Київський авіаційний інститут, аби відпрацювати всі необхідні нормативно-правові механізми. Адже для зміни організаційно-правової форми потрібне унормування великої кількості підзаконних актів.
Що стосується другого проекту – з наглядовими радами – то він охоплює лише ті університети, які перебувають у сфері управління Міністерства освіти і науки України. А наш університет наразі перебуває у процесі передачі до сфери управління Міністерства молоді та спорту України, тож на нас цей експеримент не поширюється. Зараз ми перебуваємо в активній фазі цього переходу.
– Чи готує університет фахівців для роботи в масовому спорті та з ветеранами війни?
– Так, і це один із важливих напрямів нашої діяльності. У 2023 році ми усвідомлено взяли на себе відповідальність за організацію роботи з ветеранами війни в освітньому середовищі, розуміючи потребу допомогти тим, хто повертається з фронту до цивільного життя. Багато спортсменів сьогодні захищають Україну, і, повертаючись, вони потребують підтримки, перекваліфікації, нових можливостей.
Ми адаптували наш унікальний досвід підготовки олімпійських чемпіонів до потреб ветеранів війни. На основі здобутків фізичної культури, адаптивного спорту та рухової активності ми реалізували у 2024 році масштабний урядовий проект, спрямований на побудову системи переходу від військової служби до цивільного життя. І цей проект було офіційно визнано успішним – усі напрацьовані нами моделі увійшли до урядових стратегій у сфері ветеранської політики.
Наш університет продовжує працювати в цьому напрямі. Ми зараховуємо ветеранів на навчання на освітніх програм бакалавра та магістра, допомагаємо їм здобути нову професію. На базі навчально-реабілітаційного центру ми проводимо спортивні заходи й змагання для ветеранів, які проходять курс реабілітації.
У цьому ж контексті – очікуване впровадження нового професійного стандарту «фахівець з адаптивного спорту». Його вже фіналізує Міністерство молоді та спорту, і ми першими інтегруємо цей стандарт у наші освітні програми. Наші випускники зможуть працювати у сфері фізкультурно-спортивної реабілітації, адаптивного та масового спорту, зокрема й у роботі з ветеранами.
Щодо масового спорту, ми маємо добре розвинуті сертифікатні освітні програми: інструктор з фітнесу, інструктор з групового фітнесу, персональний тренер тощо. Цього літа плануємо створити кваліфікаційний центр, який координуватиме підтвердження та присвоєння професійної кваліфікації за окремими професіями в сфері фізичної культури, спорту та реабілітації.
Ми працюємо як у формальній вищій освіті, так і в короткострокових освітніх програмах, які дозволяють швидко отримати затребувану кваліфікацію. Це шанс для ветеранів знайти себе в нових умовах, повернутися до цивільного життя, стати економічно незалежними. І водночас – це можливість для всіх охочих розвиватися у сфері спорту, здоров’я та реабілітації.
– Ваш університет – один із небагатьох, хто пропонує навчання у сфері кіберспорту. Як виникла ця ідея і в чому ви бачите потенціал цього напряму?
– Ідея створити першу у світі освітню програму з кіберспорту належала Євгенію Вікторовичу Імасу – ректору нашого університету, який, на жаль, передчасно пішов із життя. Саме він був натхненником і рушієм цієї ініціативи. Йдеться не лише про програму – ми були першими, хто створив бакалаврський і магістерський рівень підготовки, і навіть видали перший у світі підручник із кіберспорту.
На старті було багато скептиків. Але сьогодні, коли кіберспорт визнаний олімпійським видом спорту, коли його індустрія входить у топ за темпами розвитку й прибутками у світі, зрозуміло, що це було абсолютно вірне стратегічне рішення. Наш університет став флагманом у сфері академічного кіберспорту – і ми маємо унікальну, практично орієнтовану освітню програму, яку постійно розвиваємо.
У нас готуються і захищаються дисертації з кіберспорту в межах спеціальності «Фізична культура і спорт» на здобуття ступеня доктора філософії. Тобто ми серйозно інституціоналізували цей напрям.
Цікаво, що кіберспорт виявився дуже затребуваним серед ветеранів війни. Вони самі називають його «кіберреабілітацією». У грудні минулого року ми провели всеукраїнські ігри ветеранів з кіберспорту, і наш університет виступив одним з організаторів цього турніру.
Це не просто про ігри за комп’ютером. Кіберспорт – це велика екосистема: від розробників ігор до організаторів турнірів, тренерів, аналітиків і стримерів. Це ціла індустрія, яка формує економіку, створює робочі місця, забезпечує зайнятість і реальні доходи. І ми готуємо фахівців, які вміють працювати в цій системі – якісно, професійно, на рівні світових стандартів.
– Як ви співпрацюєте зі спортивними федераціями, клубами, агенціями у напрямі практики, стажування й подальшої професійної зайнятості студентів? Чи є конкретні проекти в цій сфері?
– Для нашого університету співпраця з практичним сектором спорту – це не опція, а необхідність. Саме там – у спортивних федераціях, клубах, організаціях – і відбувається жива спортивна діяльність, яку ми не маємо права ігнорувати. Саме тому ми будуємо системну й ефективну модель практичного навчання студентів на базі ключових суб’єктів спортивної сфери.
Особливо важливо для нас – розвиток дуальної форми здобуття освіти. Це коли студент одночасно працює в реальному секторі спорту, набирається практичного досвіду, виконує професійні завдання – і водночас навчається в університеті. Він здобуває знання в аудиторії й одразу застосовує їх на практиці. До того ж, отримує заробітну плату за свою роботу. Це модель, яка має майбутнє.
На жаль, в Україні дуальна освіта поки розвинена слабо. Але ми в Національному університеті фізичного виховання і спорту України хочемо змінити це. Уже зараз напрацьовуємо методичну й організаційну базу, яку можна буде масштабувати на інші заклади – не тільки спортивного профілю, а й більш широкого спектра спеціальностей.
І ми готові ділитися цими напрацюваннями. Бо мета – не лише готувати фахівців, а й трансформувати підходи до освіти загалом. Ми працюємо в тісній співпраці з Національним олімпійським комітетом, Спортивним комітетом України, профільними федераціями, клубами та під патронатом Міністерства молоді та спорту України.
– Нещодавно університет підписав меморандум про партнерство з Українською асоціацією футболу. В чому його суть, які нові можливості він відкриває для університету і які плани маєте в рамках цієї співпраці?
– Це справді знакове партнерство. Ми підписали один із перших меморандумів про стратегічну співпрацю з Українською асоціацією футболу (УАФ), і за ним уже стоїть чіткий план дій. Насамперед мова йде про впровадження дуальної форми здобуття освіти для студентів, які готуються до кар’єри у футболі – не лише як спортсмени, а й як менеджери, аналітики, фахівці з фізичної підготовки, медіа, права тощо
Наші викладачі вже залучені до роботи в новоствореному Центрі футбольної освіти та лідерства УАФ, де вони викладатимуть і розроблятимуть програми для підготовки висококласних фахівців. У свою чергу, ми відкриваємо двері для провідних спеціалістів, тренерів і експертів УАФ – вони стають запрошеними лекторами для наших студентів. Таким чином, будуємо живий обмін знаннями між академічною сферою та практикою.
Крім освітнього виміру, передбачено спільну роботу над науково-методичним забезпеченням розвитку футболу, дослідницькими проектами, консалтингом. Деякі ідеї ще не на часі озвучувати, але можу сказати, що ми готуємо низку ініціатив, які будуть цікаві широкому загалу і змінять підхід до спортивної освіти у сфері футболу.
Для нас важливо, що керівником УАФ сьогодні є випускник нашого університету – Андрій Миколайович Шевченко. Герой України, володар «Золотого м’яча», світова футбольна легенда. Це приклад того, якими людьми пишається наш університет, і який рівень партнерства ми будуємо.
Я щиро вірю, що цей меморандум – це не просто підписаний документ. Це дорожня карта до глибокої, змістовної, результативної співпраці між університетом та спортивною сферою. І ми зробимо все, щоб вона була успішною.
– Наостанок про масовий студентський спорт. Вочевидь, у Вашому університеті з цим усе має бути добре. А як загалом виглядає ситуація в місті та країні? Чи потрібні нам, наприклад, університетські ліги, де команди різних вишів змагалися б між собою?
– Наш університет справді має потужну спортивну базу й велику кількість студентів, які є професійними спортсменами. Вони зосереджені на виступах за клуби, національні збірні, і, нажаль, часто просто не мають можливості виступати ще й за університет у рамках студентських змагань – як-от універсіад чи міжвузівських турнірів.
Але масовий студентський спорт – це не лише про чемпіонів. Це про широку залученість, про здоровий спосіб життя, про спільноту. Якщо подивитися на США, то вони справді демонструють унікальний приклад організації студентського спорту на високому рівні. Проте їхня модель ґрунтується на серйозних економічних і інфраструктурних можливостях, які сьогодні, на жаль, не є доступними для українських закладів освіти.
Попри це, я знаю, що керівництво багатьох українських закладів освіти активно заохочує розвиток студентського спорту, підтримує проведення універсіади, спільних змагань, домовляється про двосторонні зустрічі між командами. Цей процес іде, і ми рухаємось у правильному напрямку.
Розвиток студентського спорту – це справа не одного року. Але я переконаний, що з кожним наступним роком в Україні буде дедалі більше студентів, які активно залучені до спортивного життя – незалежно від того, яку спеціальність вони обрали. Масовий спорт, рухова активність, змагальний дух – це важлива складова якісної освіти й повноцінного студентського життя.
