ФК «Мрія» Гостомель — це не звичайний футбольний клуб, це — проєкт, який об’єднав переселенців, волонтерів та небайдужих людей навколо спільної мрії — мрії про мирне майбутнє. За цим проєктом стоїть ресторатор та волонтер Дмитро Дубас, який зі своїми однодумцями створив футбольний клуб «Мрія» Гостомель.
Унікальна атмосфера матчів ФК «Мрія» Гостомель та його соціальна місія вже отримали визнання, зокрема на SBC Ukraine Awards, де клуб здобув нагороду в номінації «Matchday року».
Для SportBusiness.Media Дмитро Дубас розповів про те, як виникла ідея створення клубу, про унікальну атмосферу матчів та про власний досвід у ресторанному бізнесі, який допомагає в управлінні цим проєктом.
– Що надихнуло вас створити футбольний клуб «Мрія» для переселенців у Гостомелі?
– Як і на все те, що я створив, мене надихають люди, які мене оточують. Більше нічого. Якщо говорити конкретно про футбольний клуб «Мрія», то все почалося з того, що вже з 26-го лютого 2022-го року ми почали готувати гарячі обіди в моїх ресторанах для ТРО, військових, лікарень, поліцейських, блокпостів тощо. За три тижні ми дійшли до 1500 обідів на день. Мені активно допомогав розвозити обіди мій друг Микола Васильков.
У середині квітня, коли кацапню відбили від Київщини, ресторани повернулися до комерції. Ми разом з Миколою Васильковим створили громадську організацію «РЕСТОВРАТОР», де почали займатися проблемами переселенців з окупованих територій нашої країни: з Херсонщини, Маріуполя, Донеччини. І серед цих переселенців час від часу були футболісти.
Я сам з Каховщини, і, відповідно, знайомі приводили своїх знайомих. Ми їм допомагали, і я почав брати цих хлопців грати у футбол. Я збирав деяких зірок, гравців збірної України, грали у футбол, щоб відволікатися від страхіття війни. І до таких зірок, як Богдан Бутко, Олександр Караваєв, Влад Ващук, В’ячеслав Шевчук, Віталій Лисицький, Євген Чеберячко, я залучав цих хлопців-переселенців. Авжеж, після футболу, ми заїжджали разом до BESTia і для хлопців-переселенців був культурний шок, що ще вчора вони були під обстрілами, а сьогодні у Києві їх нагодували, і вони за одним столом спілкуються з людьми, яких бачили тільки по телевізору.
Мені було приємно, що я можу дарувати хлопцям ці важливі, позитивні емоції. Футболістів з окупованих територій ставало все більше і саме за такими посиденьками й зародилася ідея створення футбольного клубу. Все сталося спонтанно. Мене мотивували люди — Микола Васильков, Юрій Яковчук, Микола Середич, земляки з Херсонщини.
Власне, за столом, за кухлем, й народилася Мрія.
– Яку роль відіграють гравці вашого клубу в популяризації футболу серед молоді Гостомеля?
– Головним аспектом домашніх поєдинків в Гостомелі є антураж навколо футболу. Купа дітлахів, які приходять на стадіон є учасниками цього шоу, вони в захваті від цього. Вони чують імена футболістів, яких оголошують в мікрофон, наприклад: Олег Миколайчук — представник Житомирщини, ще місяць тому боронив нашу країну на харківському напрямку, герой. Роман Помазан — Бердянськ, військовий, футболіст…
Жавко — Чорнобаївка… Хтось земляк наших дітей-вболівальників, хтось стає кумиром, але всі наші гравці є безумовно інфлюенсерами для молодого покоління Гостомеля.
Маю припущення, що це мотивує молоде покоління не тільки займатися футболом, а й бути справжніми патріотами. Наші футболісти є прикладом незламності як у спортивному плані, так і в життєвому.
– Як ви мотивуєте гравців і тренерський штаб бути не лише спортсменами, а й амбасадорами клубу?
– Розкажу вам наступну історію. У мене є багато друзів, які допомагають організовувати матчдеї. Один із них — друг, який займає високу посаду у «Київгазі». Забезпечена людина. Але мало що його драйвує. І ви знаєте, коли я побачив найщасливіші очі Євгена? Коли на одному з матчів він накручував солодку вату і роздавав щасливим дітлахам під час матчу. І він сказав: «Я буду тепер на кожному матчі. Що ще треба? Я все, що потрібно, привезу.»
Я не мотивую, мені головне — привезти на один із матчдеїв, і люди потім самі пропонують свою будь-яку допомогу. Хто смаколики привезе, хто котлетки, хтось піцу, хто воду тощо.
Про гравців та тренерів скажу, що вся мотивація трималася на людях, на ідеї, на філософії і, безумовно, на тому антуражі навколо «Мрії»: це й чудові постери з ними, фотосесії, відеоролики, домашні поєдинки, наші вірні волонтери та вболівальники, що на матчах по 200–300 глядачів.
Гравці та клуб, в якому вони грають, скажімо так, локально популярні. Усе це є додатковою мотивацією, яка компенсує невелику матеріальну винагороду. Вони відчувають себе як справжні футболісти, про яких говорять та пишуть.
– Хто зі спонсорів та партнерів бере участь у розвитку клубу? Як ви залучаєте бізнес до підтримки «Мрії»?
– Найкраща реклама — це наша робота. Двічі я залучав інвесторів до нашого проєкту саме після того, як вони відвідували наш матчдей. Після того, як вони отримали купу емоцій, поспілкувались із селебрітіс, зрозуміли, що вони можуть бути корисними для місцевої громади, для переселенців, то вони вже пропонували свою допомогу.
Якщо ми говоримо про бізнес-проєкт, то футбольний клуб теж повинен заробляти. Якщо ми говоримо про майбутнє, то на сьогоднішній день ми залучили таких партнерів, які хочуть побудувати спортивну базу у Гостомелі, де плануються робочі місця саме для переселенців, навчальні заклади тощо. Тобто комерційно-соціальна складова присутня.
Ми залучили в партнери підприємців, які хочуть зробити це бізнес-проєктом. Але якби не гуманітарна складова, яку ми робимо, то вони б до нас не долучилися.
Мені приємно, що потенційних інвесторів зацікавлює саме гуманітарна складова на наших домашніх, і не тільки, поєдинках. У подальшому, маю надію, що ми реалізуємося як один із найкращих спортивних та успішних економічних проєктів України.
– На рівні області команди не дуже активні в організації матчевої програми, багато хто навіть не має активних соціальних мереж. Як вам вдається організувати заходи, що принесли клубу нагороду в номінації «Matchday року» SBC Ukraine Awards?
– Все дуже просто. Я ресторатор і ставлюся до вболівальників на стадіоні так само, як до гостей у ресторані. Ціль проста: наш вболівальник мусить отримати найбільшу емоцію за вікенд. Найкращі спогади за вихідні пов’язані з відвідуванням стадіону. Тобто він там отримує і програмку, і кухлик пива або квасу, і смаколик, і спілкування з відомими гостями на кожному матчі, і цінні подарунки, і майстер-класи від селебрітіс, і конкурси, і, звісно ж, футбол.
У нас людина ходить по трибунах із кухлями пива, квасу та сендвічами і вже з терміналом розраховує відвідувачів на місці, як в НБА, тільки локально. Тобто не «вставай, друзяко», а «ми тобі все зробимо». Ось тобі інформація про те, хто грає, ось тобі наїдки, ось тобі напій, ось тобі зірка сидить поруч із тобою.
У нас на кожному матчі зірки приїжджають із різних сфер діяльності: і Олександр Караваєв, і Юрій Максимов, і Олександр Хацкевич, і Слава Медведенко, який є дворазовим чемпіоном НБА, і співак YARMAK, і Ігор Кондратюк, блогери Дмитро Паворознюк, Віктор Вацко, Ігор Циганик та інші — всі вони наші добрі друзі.
Також мені допомогло те, що, як хобі, до повномасштабного вторгнення я організовував матчдеї на єврокубкових поєдинках волейболу та баскетбольного клубу «Будівельник». Я отримував чистий кайф від цього. Тепер я реалізовую всі ці навички на домашніх поєдинках «Мрії».
– Які інструменти маркетингу допомагають вам просувати ідеї клубу «Мрія» та робити матчі особливими для глядачів?
– Ми використовуємо всі інструменти, які застосовуємо для розкрутки своїх ресторанів. Відповідно, ми робимо те саме і з нашим футбольним клубом — все так само, як у бізнесі. Це й соцмережі, і YouTube-канал, і наш сайт тощо. На мій погляд, ми робимо одні з найкращих афіш та роликів в Україні. Айдентика, стильний логотип, який відображає літак «Мрія», у нас супергасло — «Мрію не спинити». Це йдеться і про наш футбольний клуб, і про мрію перемогти кацапів. Це, здебільшого, завдяки нашій легенді — Юрію Яковчуку.
– З якими основними викликами ви зіткнулися під час формування команди з переселенців?
– Викликів, як таких, не було, навіть не згадаю негативу, тому що я роблю в житті тільки те, що мені подобається робити. Те, що я робив, створюючи цю команду разом з моїми однодумцями — Миколою Васильковим і Юрієм Яковчуком, — було в задоволення, і люди долучалися до нашого проєкту навіть самі. Я навіть особливо не шукав нікого, тому що допомогло так зване «сарафанне радіо».
Не завжди вистачало матеріального ресурсу. Але за рахунок комунікації та харизми Василькова нам і збірна України допомагала м’ячами, маніжками, формою. Також компанія Puma подивилася на наш проєкт і виділила екіпіровки на 150 тисяч гривень. І навіть збірна Англії виділила частину ігрової форми та термобілизни для нашого проєкту.
Проблеми завжди є, але з моїми однодумцями ми настільки легко їх вирішували, що я отримував насолоду від подолання цих проблем. Мені це було в кайф. Тому проблем не було.
– Чи залучена місцева влада та громада Гостомеля до підтримки клубу та його ініціатив?
– На превеликий жаль, в березні 2022 року у Гостомелі окупанти вбили мера. Наразі там є тільки військова адміністрація, можливо, через це великої підтримки ми не відчуваємо.
Але хочу виділити Катерину Павленко, яка є головою Гостомельського відділу культури, молоді та спорту. Ми відчуваємо її підтримку, адже вона розуміє, що ми разом робимо щось важливе.
Ми вже довели, що можемо бути без особливої допомоги крутеликами, маємо сподівання, що тепер і влада долучиться до нашого проєкту.
– Які плани розвитку має футбольний клуб «Мрія» на найближчі роки?
– Як і скільки б ми не говорили про соціальний і про гуманітарний проєкт, це дійсно основа нашої діяльності, але все одно це спортивний проєкт. І для того, щоб підтримувати мотивацію футболістів і нашу, зокрема, нам необхідно зростати.
Ми починали з району, потім була область, тепер аматори, відповідно, в планах вийти на професійний рівень.
Тому плануємо вже з наступного року отримати професійний статус і прославляти Гостомель на всеукраїнському рівні.
– Як паб BESTia став місцем, яке об’єднує футбольних фанів? Чим ця спільнота для вас особлива?
– Я вище вже відповідав, що на все у моєму житті мотивують люди. І мені пощастило з тими людьми, з партнерами по ресторанному бізнесу, з моїми гостями, які приходять в ресторан.
Анатолій Волошин колись прийшов повболівати за «Манчестер Юнайтед» і створив спільноту Kyiv Reds. Він продовжує її розвивати, і вона вже зараз налічує більше 200 людей.
До нас ходить спільнота фанатів «Мілана». Та угруповання «Ліверпуля» були нашими гостями, поки я не провів трансляцію матчу «МЮ» – «Ліверпуль» з фанатами по 70 людей з обох боків. Це був не зовсім вдалий досвід, я ледь уникнув ляпаса під час колотнечі між фанами клубів.
Я вважаю нашу Bestia найкращим футбольним ПАБом, хоча ми себе ніколи не позиціонували як спортивний паб. Ми просто в моменти футболу перетворюємося на найкращий заклад в Україні у спортивних аспектах.
Що й казати, пощастило мені з гостями, однодумцями та персоналом, вони BESTдоганні.
– Чи було важко знайти однодумців для створення фонду «Рестовратор» і почати його масштабну діяльність? Розкажіть детальніше про проєкти, які ви реалізували.
– Є така людина, як Микола Васильков. І в перші дні війни, коли всі тікали з України, він, навпаки, повертався з-за кордону в нашу країну. Він допомогав мені з обідами для військових, з пошуком волонтерів, харчів, фондів, тощо. Саме він надихнув мене на створення ГО «Рестовратор. Картопляне військо».
Він зараз повністю на ньому зосереджений. Справжній лідер та друг для всієї нашої унікальної команди волонтерів. Микола Васильков — це людина, яка найбільше на мене вплинула за останні роки.
– Як Ваш досвід у ресторанному бізнесі допомагає в управлінні футбольним клубом та благодійною діяльністю?
– Ті ж самі маркетингові інструменти, що я використовую для розкрутки закладу, те ж саме я використовую у футбольному клубі. Мій досвід — це виключно кількість помилок, а їх в мене було багато. Наразі я просто моделюю цю проекцію на футбольний клуб.
– Що Ви могли б порадити іншим підприємцям, які прагнуть поєднувати бізнес із соціальною та благодійною діяльністю?
– Колись давно у книжці Річарда Бренсона я шукав відповідь на запитання, як стати багатим та успішним. Всі його наративи зводилися до того, що необхідно займатися тим, від чого кайфуєш, і гроші прийдуть. Тоді я подумав, що це маячня. А насправді тільки зараз зрозумів, що усім, чим я займався, я отримував неймовірне задоволення, і, відповідно, потім приходила матеріальна винагорода.
Як в ресторанах, якби я не фанатично ставився до Джорджа Беста, до «Манчестер Юнайтед», до своїх колег, то нічого б взагалі не було. Якщо б тільки комерція переважала, то нічого б не вийшло. Так само і в гуманітарній діяльності. Якби Микола Васильков не заразив мене своєю фанатичністю, то ми б нічого не досягли.
Мені дуже легко працюється як у бізнесі, так і в гуманітарних та спортивних проєктах, тому що мене оточують неймовірні люди. І якщо говорити про пораду, повторюся: займайся тим, від чого ти кайфуєш, навіть якщо одразу це не приносить гроші. Повірте, з часом ти своєю пристрастю запалиш споживача, і він буде користуватися твоїм продуктом.
Раніше ми опублікували ексклюзивне інтерв`ю генерального секретаря Федерації легкої атлетики України Олексія Касьянова, а також засновниці RED FOXES Олени Рожкової.
