Національний олімпійський комітет України визнав 18-річну Єлизавету Пивоварову найкращою юною спортсменкою червня 2026 року. Відзнаку вона отримала за історичну бронзову медаль у скіті на юніорському чемпіонаті світу зі стендової стрільби в німецькому Зулі – першу для України на юніорських ЧС у цій дисципліні.
В ексклюзивному коментарі для SportBusiness.Media Єлизавета Пивоварова розповіла, як прийшла у стендову стрільбу, як справляється з хвилюванням на змаганнях, що допомогло їй здобути історичну медаль та до яких спортивних вершин прагне далі.
– Вітаю вас із дебютною нагородою від Національного олімпійського комітету. Що ця відзнака означає для вас?
– Я була дуже рада і, можливо, навіть не очікувала, що зможу вибороти таку нагороду, адже в мене не так багато досвіду – я займаюся цим лише три роки. Але, звісно, це додає мені мотивації працювати ще більше.
– Ви здобули історичну для України нагороду на юніорському чемпіонаті світу зі стендової стрільби у дисципліні скіт. Чи очікували на такий результат?
– Якщо говорити про абсолютний результат у кваліфікації, то я розраховувала приблизно на середній результат, але не думала, що зможу посісти перше і так добре виступити у фіналі.
– Які були емоції, коли дізналися, що ви в трійці найкращих?
– Я вже розуміла це ще до завершення фіналу. Звісно, була дуже рада.
– А коли ви усвідомили, що це перша нагорода для України?
– Я не знала цього. Уже після фіналу мені зателефонував тренер і сказав, що це історична подія, адже такого ще не було.
– У кваліфікації ви посіли перше місце, а у фіналі – третє. Що, на вашу думку, вплинуло на результат у фіналі?
– По-перше, у фіналі все починається з нуля, тому потрібно знову показувати свій результат. Я була наймолодшою серед учасниць, а в інших спортсменок було більше досвіду в цьому виді. До того ж я хвилювалася, адже розуміла, що виступаю вже у фіналі.
– Стрільба потребує максимальної концентрації. Чи маєте власні способи заспокоїтися перед виступом?
– Я поки що не знайшла універсального способу. Іноді вдається впоратися з хвилюванням, а іноді – ні. Можу поспілкуватися з тренером або людиною, якій довіряю, щоб заспокоїтися. Також допомагають дихальні вправи, прогулянка або музика.
– А що вам зазвичай каже тренер перед виступом? Які його слова вас підтримують?
– Він просто дає мені зрозуміти, що вірить у мене та підтримує мене.
– Чому ви вирішили займатися саме стрільбою?
– Так вийшло, бо мій батько збудував у Києві стенд у 2021 році. Я, звісно, туди потрапила і спробувала. Тоді мені це дуже сподобалося, з першого пострілу. Я кілька днів постріляла, а потім батько підійшов і запитав: «Подобається?» Я кажу: «Так», а він: «Тоді йдемо за рушницею».
– А коли ви зрозуміли, що хочете займатися цим професійно?
– Напевно, не так давно – приблизно півтора року тому. Тоді я почала більше тренуватися, а згодом і виїжджати на міжнародні змагання. Саме тоді зрозуміла, що мені подобається подорожувати та брати участь у міжнародних турнірах.
– Де ви тренуєтеся? Чи вистачає вам умов для якісної підготовки?
– Так, мені вистачає всього необхідного. У нас дуже хороша олімпійська база підготовки в Обухові, неподалік від Києва. Батько також вкладає власні кошти в мою підготовку, тому я не відчуваю нестачі в необхідних умовах.
Підпишіться на Telegram-канал SportBusiness.Media, щоб бути в курсі останніх новин.
– Як війна впливає на ваш психологічний стан?
– Я вже загалом до цього звикла. Часто подорожую та буваю за межами країни, тому не можу сказати, що війна негативно впливає на мене під час змагань чи підготовки.
– Які найближчі цілі ставите перед собою на міжнародних змаганнях?
– Цього року, я вважаю, найважливішим буде чемпіонат Європи наприкінці вересня. Розраховую там також потрапити у фінал і, можливо, навіть поборотися за золото.
– Яка ваша найбільша спортивна мрія?
– Моя головна мрія – потрапити на Олімпіаду, а потім – перемогти на ній.
Автор: Каріна Пивовар
