Тетяна Дичка – майстер спорту з тенісу, гравчиня збірної України з паделу та засновниця жіночої ліги West Ladies League – стала гостею нового випуску програми «Драйв Перемоги» на радіо «Porsche». Під час розмови вона поділилися історією свого становлення у новому для країни виді спорту, який став для неї справжнім порятунком і «другим диханням» після завершення професійної тенісної кар’єри.
Падел як «друге дихання»
Тетяна описує падел як унікальну суміш великого тенісу та сквошу, де гра відбувається на корті зі скляними стінами, що додає динаміки. Для неї цей спорт з’явився два роки тому в рідному Ужгороді саме тоді, коли професійний теніс залишився в минулому.
Я 16 років була в тенісі, виконала норматив майстра спорту… і якось кар’єра просто підійшла до кінця. Плюс почалася війна, і я взагалі не знала, куди рухатися далі, що робити. А падел дав мені друге дихання, адже я звикла до постійних подорожей, змагань, до цього драйву й адреналіну.
Дисципліна та психологічна стійкість
Шлях до збірної вимагав залізної дисципліни. Тетяна згадує, що під керівництвом мами-тренера її дитинство суттєво відрізнялося від життя однолітків
Я до 10 років не знала, що таке Coca-Cola, не знала, що таке шоколад у великих кількостях, не їла ні чипсів, ні сухариків – у моєму раціоні такого взагалі не було.
Окрім фізичної підготовки, критично важливою виявилася робота з психологом. Попри спокійний характер у житті, на корті Тетяна стикалася з неконтрольованими емоціями.
Я не могла впоратися з емоціями – мене накривали хвилі, це були сльози, поламані ракетки. І завдяки тому, що я ходила до психолога, я знайшла баланс.
West Ladies League: створення жіночого ком’юніті
Тетяна зауважила, що жіночий падел тривалий час залишався в тіні чоловічого через відсутність комфортного середовища для початківців, які не наважувалися конкурувати з професіоналами.
Жіночий падел дуже слабко розвивався: ніхто не хотів виходити і грати проти збірної. Є дівчата, які займаються два роки – вони грають переважно для задоволення і власних амбіцій. Фізично вони не можуть конкурувати зі збірною через різницю в досвіді, навичках і пройденому шляху.
Створення ліги стало відповіддю на запит суспільства на якісний аматорський спорт, де головним є не професійний рейтинг, а атмосфера та розвиток.
Я вирішила створити Всеукраїнську жіночу аматорську лігу. Я хочу надалі це розвивати, це дуже круто, жінки цього заслуговують. У нас є круті партнери та спонсори, і це дає можливість аматоркам відчути справжню атмосферу змагань.
Олімпійські амбіції та майбутнє паделу
Тетяна Дичка не планує зупинятися на досягнутому. Попри «диванних критиків», вона впевнено входить до топ-300 світового рейтингу і має чітку мету.
Моя мрія – потрапити на Олімпійські ігри. Я сподіваюся, що у 2032 році падел усе ж таки включать до олімпійської програми. Я вже все для себе порахувала.
Також вона прагне зробити падел доступним «спортом для народу», сподіваючись на появу муніципальних кортів та зниження вартості гри в майбутньому. Тетяна закликала всіх спробувати цей вид спорту, щоб «зловити той самий кайф», який колись змінив її життя.
Підпишіться на Telegram-канал SportBusiness.Media, щоб бути в курсі останніх новин.
