На Всесвітніх іграх у китайському Ченду, що проходили з 7 по 17 серпня, збірна України з неолімпійських видів спорту здобула 44 медалі і посіла впевнене третє місце серед 115 країн у медальному заліку.
Про підсумки виступу національної збірної, фактори їхніх досягнень, призові винагороди, ситуацію з фінансуванням федерацій, роботу зі ЗМІ та інші аспекти розвитку неолімпійського спорту президент Спортивного комітету України Ілля Шевляк розповів в ексклюзивному інтерв`ю для SportBusiness.Media.
– Україна здобула 44 медалі на Всесвітніх іграх і посіла третє місце в медальному заліку. Як ви оцінюєте цей результат для нашої країни?
– Дуже позитивно оцінюємо. Це неймовірний результат виступу нашої національної збірної – і в цілому, і збірних з різних видів спорту.
Крім того, можу констатувати, що це свідчення і створення відповідного тренду високих результатів України на міжнародній спортивній арені в неолімпійських видах спорту. Наша збірна завжди була в десятці найкращих. Якщо згадаємо Колумбію 2013-го року – це шосте місце, а починаючи з Вроцлава у 2017 ми чітко тримаємося в п’ятірці найкращих країн світу в неолімпійських видах спорту. Тоді ми стали п’ятими, у 2022 році третіми, як і зараз.
Чесно кажучи, це також свідчення професійності наших спортсменів, навіть по кількості золотих медалей. У 2022 році наша збірна здобула 16 золотих медалей, так само, як і в Китаї. До речі, цікавий момент: у США ми по золоту розділили друге місце, оскільки у американців, господарів, теж було 16 медалей найвищого гатунку.
Можемо говорити й про наших атлетів, деякі з яких уже не вперше стають чемпіонами та призерами. Згадаємо Богдана Мочульського, який втретє виборов золото Всесвітніх ігор і дуже важливо, що він військовослужбовець від 2022 року. Він захищає незалежність майбутньої України, і це є показником духу, патріотизму та сили наших спортсменів, які сьогодні визначають пріоритетом саме Сили оборони, але не забувають про свою спортивну кар’єру.
Попри те, що спорт уже не є головним пріоритетом, вони продовжують виборювати медалі та гідно виступають на спортивному фронті.
Можемо згадати й Ларису Соловйову, яка є шестиразовою призеркою. Чотири рази вона була чемпіонкою, в Америці здобула бронзу, а в Китаї – срібну нагороду. Фактично зібрала весь комплект медалей.
– Що, на вашу думку, стало запорукою такого успіху українських спортсменів?
– Насамперед – мотивація спортсменів. У кожного, з ким ми спілкувалися, горіли очі. Вони були зосереджені на підготовці, на результатах, які сприймали більше не як особисті досягнення, а як результати для всієї країни і як підтримку хлопців і дівчат, які знаходяться на передовій.
Друге – правильна робота тренерського та суддівського складу, команд загалом по видах спорту. Це і менеджери, які допомагають правильно спланувати підготовчий процес, чітко розуміти, які є конкуренти, і як підходити до змагань. Важлива також психологічна підготовка самих спортсменів.
Третє – 100% фінансування з боку Міністерства. Ми бачили, що по всіх видах спорту було передбачено відповідне фінансування, яке дало можливість пройти всі навчання та тренувальні збори і підійти максимально підготовленими до Всесвітніх ігор.
Ну і, звичайно, важливою є також інформаційна складова – медіакомпанія, організована Спортивним комітетом. Традиційно для Спортивного комітету одним з пріоритетів участі національної збірної та її підготовки до Всесвітніх ігор є інформаційний супровід.
Це стосується як самої участі у Всесвітніх іграх, так і безпосередньо її учасників. Для нас пріоритетом є кожен атлет. У 2017 році ми навіть проводили білбордову кампанію в містах, звідки походять спортсмени, з месседжами: «Маріуполь, перемагаю для тебе», «Київ, перемагаю для тебе», «Кам’янець-Подільський, перемагаю для тебе». Це давало потужну мотивацію спортсменам, вони ставали більш відомими у своїх містах.
Звичайно, така інформаційна підтримка, впізнаваність атлетів та вшанування результатів їх виступів – важливі стимули й додаткові мотивації для досягнення високих результатів.
– В яких видах спорту результати українців вас приємно здивували, а де ви очікували більшого?
– Для мене сам виступ наших спортсменів – це вже досягнення. Ми завжди дякуємо всім спортсменам, які брали участь у цих турнірах, незалежно від того, чи отримали вони медалі, чи ні. Чому? Тому що кожен спортсмен максимально викладається, він усе життя готується до цих турнірів. Але спорт – це така історія, яка також може залежати від удачі, зірок, певних ситуацій та обставин, коли щось може не складатися.
Це не означає, що спортсмен не доклав достатньо зусиль або зробив менше, ніж міг. Тому всі результати, навіть без медалі, – це вже досягнення. Тим більше сьогодні, у період, коли країна знаходиться у війні, сама участь спортсмена, а тим більше тих, хто сьогодні знаходиться в Силах оборони, є надзвичайно важливою. Вони їдуть, виступають, намагаються досягти результатів – і це вже, як мінімум, заслуговує на повагу, підтримку та відзначення.
Якщо говорити про види спорту, ми традиційно серед найкращих – у пауерліфтингу, джиу-джитсу та муай-таї. Особливо нас порадувало самбо, адже це перший рік, коли цей вид спорту був представлений у програмі Всесвітніх ігор. Ми, насправді, ставилися до цього досить обережно. Включення проросійського виду спорту до програми Всесвітніх ігор – і за контентом, і за впливом, і за керівництвом Міжнародної федерації під час війни – для мене особисто сприймається як некоректне по відношенню до України рішення.
Ми розуміли, що найбільше “нейтральних атлетів” будуть представлені саме в тих видах спорту, які керуються представниками країни-агресора. І майже половина “нейтральних атлетів” була представлена саме в самбо.
Проте виступи наших спортсменів – три яскраві фінали, які стали вірусними відео не лише в Україні, а й у світі, зібравши десятки мільйонів переглядів, – свідчать про дух українських козаків і українських спортсменів. Це красива спортивна історія, але ми розуміли, що вона мала також відповідне внутрішнє навантаження для самих спортсменів і для українських фанатів не лише самбо, а й спорту загалом.
Один із бійців, Владислав Руднєв, родом із Харкова – топовий боєць, п’ятиразовий чемпіон світу з бойового самбо. З перших днів війни він був в територіальній обороні, допомагає волонтерам, максимально викладався і не залишив місто. Фінал ми бачили – це все лише свідчення його позиції.
– Чи були передбачені призові винагороди для українських спортсменів за свої результати?
– Так, призові винагороди передбачені постановою Кабінету Міністрів. Єдине питання в тому, що вони взагалі не відповідають сьогоднішнім реаліям, якщо порівнювати з винагородами спортсменів в олімпійських видах, адже перші винагороди встановлювалися на рівні $20 тис близько 20 років тому. Потім, за результатами виступів українських спортсменів у 2013 році в Колумбії, їх було збільшено до $30 тис.
На сьогодні, якщо брати в еквіваленті з урахуванням курсової різниці, це за «золото» виходить близько $11тис. Якщо, порівняти з винагородами за олімпійські види спорту, то бачимо серйозний дисбаланс. Саме тому від Спортивного комітету ми неодноразово ініціювали питання перегляду цих винагород і їх збільшення з урахуванням сучасних реалій.
Наші пропозиції ще у 2022 році були підтримані профільним комітетом Верховної Ради. Ми подали їх до Міністерства і віримо, що вже з наступних Всесвітніх ігор ці винагороди для українських спортсменів будуть збільшені.
– У 2022 році нейтральні спортсмени не брали участі у Всесвітніх іграх, але цього року їх було допущено аж 32. Як так сталося і які кроки робив Спортивний комітет України, аби вплинути на ситуацію?
– Міжнародна асоціація Всесвітніх ігор (IWGA) є ключовою організацією для неолімпійських видів спорту і саме вона раз на чотири роки проводить Всесвітні ігри.
У 2022 році вона перша серед міжнародних спортивних організацій ухвалила жорстке рішення про недопуск росіян і білорусів до Всесвітніх ігор. Перше рішення було ухвалено 4 березня. Ми були з ними в комунікації і декілька разів публічно наголошували, що це стало прикладом для деяких міжнародних федерацій ухвалювати жорсткі, безапеляційні рішення.
Ми працювали над тим, щоб аналогічне рішення було ухвалене і на цих Іграх. Проте є один нюанс: IWGA керувалася рекомендаціями Міжнародного олімпійського комітету щодо допуску “нейтральних спортсменів” із тими самими вимогами, що й до Олімпіади.
На жаль, було допущено 32 атлети. Деяких нам вдалося зняти, і це теж унікальний формат співпраці із засобами масової інформації. Ми провели публічний івент з експертами з відкритих даних, медійниками. Ключовим партнером виступила Tribuna.ua, з якими ми вийшли на публічний моніторинг усіх допущених на той період “нейтральних атлетів”.
Саме журналісти допомогли промоніторити приналежність потенційних учасників Всесвітніх ігор до військових формувань або до пропаганди, яка здійснюється країною-агресором. Нам вдалося зняти п’ятьох атлетів. Але, знову ж таки, показником є те, що половина допущених атлетів була представлена в самбо, а друга половина – у підводному плаванні. Це відразу показує, що ті, які керуються або спрямовуються представниками країни-агресора, ухвалюють такі рішення на рівні Міжнародної федерації.
Ключовими, на мою думку, є рішення, які ухвалював Міжнародний олімпійський комітет до Олімпійських ігор. Як на мене, Виконавчий комітет міг би ухвалити чітке політичне рішення про недопуск атлетів країн-агресорів. Проте відбулася певна гра, і відповідальність була передана Міжнародним федераціям – тобто вони самі вирішували, яка процедура та чи допускати атлетів.
Така сама історія була перенесена і на Всесвітні ігри. По факту ми бачимо, що ті, хто керується представниками цих країн, пролобіювали, ініціювали і підтримали рішення про допуск “нейтральних атлетів”.
Маємо результат, що 97% “нейтральних атлетів” були представлені саме в підводному плавані та самбо. Але це не завадило нашим спортсменам довести свою силу й поставити крапку справедливості – не лише на полі бою, а й на килимі та в басейні у цих видах спорту.
– Давайте перейдемо до внутрішніх питань. Які основні джерела фінансування Комітету та федерацій?
– Це більше питання до Міністерства, тому що бюджет Спортивного комітету зорієнтований на заходи, які проводяться для суддів і тренерів. Ми, відповідно до наших норм, не можемо, на жаль, підтримати безпосередньо навчально-тренувальні збори, участь у міжнародних турнірах. Ми підтримуємо інституційні спроможності самих федерацій. Додатково – освітні заходи, які ми проводимо, а також інформаційна кампанія.
Уся ключова фінансова підтримка йде по лінії Міністерства. Якщо я не помиляюся, судячи з результатів Всесвітніх ігор, на сьогодні це виглядає більш-менш нормально. Але це питання більше до самих федерацій – чи достатньо їм коштів.
Крім того, кожна федерація має додаткові джерела – це партнери, спонсори. Тут важливим є те, як працює федерація, команда федерації зі своїми друзями, які можуть підтримати тим чи іншим способом, профінансувати адресно самих спортсменів.
Окремою темою є спортсмени-переселенці. Багато атлетів із наших видів спорту залишили домівки на сході України. Там працювало чимало спортивних шкіл, зокрема сильні осередки пауерліфтингу. Мені дуже імпонує робота президента Федерації пауерліфтингу України та всієї команди – вони активно підтримують атлетів і їхні сім’ї, що дуже важливо. Вони забезпечують їм нове життя, житлові умови, тренувальні можливості – чи то в Києві, чи в інших регіонах України.
Зрозуміло, що все це потребує коштів. Очевидно, що такі витрати не можуть покриватися безпосередньо з бюджету Міністерства. Проте Федерація знаходить можливості, підключаючи своїх партнерів та друзів, щоб реалізовувати такі важливі соціальні ініціативи.
– Як Спортивний комітет допомагає федераціям вибудовувати ефективну комунікацію зі ЗМІ? Чи існує єдина стратегія роботи з медіа, чи кожна федерація працює самостійно?
– Звичайно, кожна федерація має свої контакти з журналістами. Ми намагаємося тільки створити відповідні умови для представників усього неолімпійського спорту. Ми інформуємо на своєму порталі, на своїх ресурсах не лише про досягнення та розвиток тих видів спорту, які входять у “родину” Спортивного комітету, а також і про інші неолімпійські види спорту, які не представлені в Комітеті.
Наша ключова задача – створити ці можливості, створити умови, які федерація може використати, у тому числі й у рамках медіакампанії.
Я вважаю, що ми працюємо дуже правильно, і у нас чудові результати. Насамперед, виходячи з цінностей, які сформовані в Спортивному комітеті, для нас пріоритетом є спортсмен. Ми сприймаємо нашу ідеологію саме так: він або вона – в центрі, а все інше навколо – це сервіси, у тому числі й ми.
Спортивний комітет – це допомога спортсмену досягати тих результатів, над якими він працює все своє життя. Ми намагаємося створити такі умови, щоб спортсмена знали і щоб він особливо мотивувався своїми досягненнями, про які знають більше людей і які радіють його успіхам.
Наша цінність саме в тому, що в цьому напрямку працює суперкоманда, яку очолює Роксана Касумова, віцепрезидент Спортивного комітету. У її команді працює чимало людей, які живуть своєю справою – вони люблять спорт, люблять те, чим займаються, і тому викладаються на тисячу відсотків.
За результатами Всесвітніх ігор ви бачили, що вся Україна говорила про кожного спортсмена, його історію, життєвий шлях, результати, відеосюжети, інтерв’ю. Це все те, що ми ставимо в пріоритет. Тобто для нас ключова історія в медіа- та інформаційній кампанії – це спортсмен, тренер та його команда.
Ще одна наша цінність полягає в тому, що ми дуже цінуємо журналістів і ставимося до них із величезною повагою. Без них ніхто б не дізнався про ці результати і не почув багатьох історій кожного спортсмена, через які передається ситуація сьогодення – війна, трагедія, біль, ціна війни для українського спорту. Для нас дружня комунікація, яка сьогодні існує з кожним засобом масової інформації, а насамперед з людьми, які представляють ці ЗМІ, є надзвичайно важливою.
– Сьогодні соцмережі відіграють важливу роль у будь-якій сфері. Які федерації, на вашу думку, найкраще працюють із соцмережами та вміють будувати комунікацію з аудиторією? Можете виокремити приклади успішних кейсів?
– Звичайно, є лідери, а є ті, хто вчиться. Ми у Спортивному комітеті теж постійно вчимося, адже з’являються нові технології, які ми намагаємося впроваджувати. Наша команда відвідує різні курси і онлайн, і офлайн. Але це – намагання інтегрувати найкращі досягнення, ті алгоритми, які з’являються. Те ж саме ми бачимо і в федераціях.
Окремо когось виділити важко. Правильніше було б брати статистику по федераціях: охоплення, показники, які визначають прогрес цих напрямів. Але треба враховувати і поширення виду спорту, його популярність в Україні. Тому сказати, що хтось у якомусь виді спорту працює гірше було б некоректно, бо тим видом спорту займається значно менша кількість людей. Відповідно, менше охоплення і менша аудиторія.
Але якщо брати за кількістю тих, хто практикує, то, мабуть, я б виокремив карате й кікбоксинг. Величезна кількість людей займається кікбоксингом, і там багато дисциплін – не один вид спорту, а щонайменше 7-8 напрямів. Відповідно, й охоплення зовсім інше.
Муай-тай також дуже популярний. Ми бачимо, як він активно зростає й розвивається: з’являється дедалі більше осередків по Україні, і це відображається й у медійній площині – більше згадок, більше інформаційного супроводу.
Пауерліфтинг також доволі поширений, багато людей займається ним. Федерація має потужну команду й добре працює з охопленнями.
Важливе питання – розуміння проведення інформаційної кампанії, поширення інформації. Карате, наприклад, проводить медіакампанію за участю відомих спортсменів. У них усе правильно складається: і впізнаваність, і популярність самого спортсмена створюють додану вартість самому виду спорту. Тож завдяки спортсменам, які фактично є амбасадорами свого виду спорту, відбувається популяризація цього спорту загалом.
Важливо, щоб самі спортсмени це розуміли, що їхня публічність – це не лише їхній особистий капітал, а й капітал усього виду спорту.
– Які кроки робляться для популяризації неолімпійських видів спорту серед молоді?
– Для нас ключовим є розвиток спорту в цілому. Наш слоган такий: «Спорт розвиває людину, а ми розвиваємо спорт». Спорт важливий для кожного, незалежно від віку. Мова не лише про дітей та молодь, а й про людей похилого віку. Для молоді та дітей спорт важливий не лише з точки зору фізичної підготовки – він формує їхній внутрішній світ, допомагає готуватися до самостійного життя, виховує дух, життєві принципи та цінності.
Йдеться не лише про неолімпійські види спорту, а загалом створення цінності спорту для життя кожної людини. Чи є у нас окрема кампанія, спрямована на молодь? У нас такої окремої програми немає, тому що ми підходимо до популяризації спорту комплексно. Ми розуміємо, що ключовою аудиторією є саме молодь та діти, тому ми впливаємо на цей процес через наші брендові турніри та проєкти.
Якщо говорити про молодь, то одним із заходів, що проводився до війни, були «Студентські ігри», у яких брали участь близько 400-500 студентів із приблизно 15 закладів вищої освіти з різних регіонів країни. Це популяризація видів спорту, яка далі проєктувалася і реалізовувалася на практичній площині – відкриття або розвиток цих видів спорту через секції в закладах. Тобто це практичне застосування та практичний вплив на залучення молоді.
У кращі часи діти брали участь у «Дитячих іграх» – у 2021 році учасниками стали близько 700 дітей. Патріотизм і особлива історія сьогоднішнього дня – ключова тема. Як ми на неї впливаємо? Ми не проводимо семінари чи конкретні заходи, але через проєкт «Янголи спорту», спрямований на вшанування пам’яті, також відбувається патріотичне виховання та створення ідеалів для молоді й дітей, які вирішили професійно займатися спортом і присвятити своє життя цьому.
– Ви згадали про «Янголи спорту». На якому етапі зараз цей проєкт і як він розвивається?
– Ми зібрали вже понад 500 історій. Починали у квітні 2022 року з 33 імен, а сьогодні це – національний проєкт памʼяті та гордості з мільйонною аудиторією в Україні та за її межами.
У жовтні 2022-го ми вийшли за межі сайту й почали проводити фотоекспозиції. Загалом відбулося понад 20 виставок – в Україні та світі, разом з родинами наших Янголів, побратимами, спортсменами, тренерами.
Це надзвичайно важливо, адже наші спортсмени і тренери живі доти, доки ми їх пам’ятаємо. І ми робимо все, щоб ця пам’ять жила у спорті й у серцях людей.
– І на завершення, які найближчі цілі та плани ставить перед собою Спортивний комітет України?
– Наша ціль одна – перемога нашої країни.
Автор: Каріна Пивовар
