10 вересня у Києві відбулося відкриття спортивного комплексу LOKO CHOKOlivka, який став першим в Україні повністю безбар’єрним простором. Проєкт реалізований завдяки фінансуванню Фонду Говарда Баффетта, американського мецената та друга України, який особисто прибув на відкриття.
Спортивний комплекс, який багато років стояв занедбаним, тепер пропонує можливості для занять петанком, піклболом, баскетболом на кріслах колісних, настільним тенісом, волейболом та футболом.
Унікальність простору вже встигли оцінити ампфутболісти, пацієнти центру воєнної травми Superhumans та спортсмени збірної Ігор Нескорених, які були запрошені на відкриття.
SportBusiness.Media побував на відкритті LOKO CHOKOlivka та зібрав коментарі організаторів, ветеранів і гостей.
Олександр Єгоров, президент ФК «Локомотив» і керівник проєкту «Залізна Зміна», розповідає, як занедбаний стадіон перетворився на його ініціативу для дитячої академії та ветеранів.
Це новий стадіон, який ми відбудували після 30 років повного занедбання. І, по суті, це нова арена для нашої дитячої академії і для ветеранського спорту, для людей з інвалідністю, для ветеранів-залізничників.
Ідея виникла давно, ще коли я грав за «Локомотив». З того часу ми постійно думали, чому цей стадіон, хоч і належить «Локомотиву» та «Укрзалізниці», але ніяк ми не можемо його відновити. Коли я повернувся і почав працювати в «Укрзалізниці», це стало моєю мрією – відродити його.
Я навіть не думав, що так шикарно вийде все. Але дійсно, думаю, що ви можете побачити, наскільки класна арена і наскільки сучасна ця історія.
Олександр Пeрцовський, голова правління «Укрзалізниці» пояснює, для кого створювали комплекс і яку роль він відіграватиме для ветеранів та дітей.
Ми поєднали занедбаний актив із щедрістю наших друзів і партнерів та перетворили його на сучасну локацію. Вона буде слугувати і співробітникам «Укрзалізниці», і дітям залізничників, і ветеранам.
У нас найбільша ветеранська спільнота – понад 15 тисяч людей, які або вже пройшли військо, або зараз служать. Вони будуть повертатися, і найважливіше – щоб поруч був спорт, аби вони поверталися активними, відновлювалися психологічно. Ця локація саме для цього і створена.
Ви бачите, що все тут зроблено за стандартами інклюзії: для людей, які користуються кріслами колісними чи мають протези, щоб вони могли почуватися вільно і мати все необхідне для занять.
Тетяна Ковальчук, ветеранка з Києва, розповідає, як довго чекала на відкриття нового комплексу та чому спорт важливий після травм.
Ми давно чекали на таку можливість. Раніше тренувалися на стадіоні «Локомотив», куди, на жаль, був прямий приліт ракети. Після цього довго шукали, де займатися у Києві. І зараз дуже раді, що відкриваються такі об’єкти. Вони допомагають у наш час вистояти, підтримувати фізичну форму та бути в тонусі. І перш за все – це дисципліна і командна робота. Ми всі зараз цього дуже сильно потребуємо.
Спорт у моєму житті дуже важливий. Він дає опору. Після травми, наприклад, розумієш, що життя не закінчилося і воно може бути повноцінним, грати різними барвами, і спорт – одна з них. Я дуже рада, що хоч складні часи і є нагальніші потреби, спорт не можна залишати осторонь, бо саме він допомагає вистояти в цій боротьбі.
Богдан Величанський, автор блогу «Футбольний Диван» та гравець Renthen FC, ділиться емоціями від відкриття та важливістю таких ініціатив для ветеранів.
З одного боку, дуже круто, що ветерани отримують увагу і можливість займатися спортом навіть після важких поранень. З іншого – прикро, що є такі причини.
Але треба розуміти, що після демобілізації одна з найбільших проблем військових – це відчуття відчаю. Вони віддали своє здоров’я, кров, іноді життя за державу. І ми маємо віддячувати їм не тільки словами, а й такими вчинками, як сьогодні.
Дякую за втілення цієї ідеї. Було б чудово, якби подібні комплекси з’являлися не лише в Києві, а й у інших містах, де військові теж хотіли б займатися спортом.
