Коли у 1877 році відбувся перший турнір Вімблдону, мало хто міг припустити, що він стане комерційною потугою.
Організований Всеанглійським клубом крокету та лаун-тенісу, турнір мав на меті лише зібрати кошти на ремонт обладнання. Жодних офіційних спонсорів, жодної реклами біля кортів і жодних призових.
Навіть коли теніс здобував дедалі більшу популярність у першій половині XX століття, Вімблдон залишався відданим аматорському духу. Всеанглійський клуб опирався зовнішньому комерційному впливу, надаючи перевагу іміджу та традиціям. Це різко контрастувало зі спортом в США, де спонсорство та реклама на стадіонах були вже нормою.
Найтриваліше спонсорство в історії спорту
Перше офіційне спонсорство Вімблдону з’явилося у 1902 році, коли Slazenger став офіційним постачальником тенісних м’ячів. Ймовірно, угоду було укладено під впливом Арчдейла Палмера, тодішнього секретаря Всеанглійського клубу, який згодом став виконавчим директором Slazenger. Це партнерство триває й донині і вважається найдовшим у світі спорту.
Попри це, партнерство залишалося навмисне непублічним, згідно з обережним підходом клубу до комерції. М’ячі постачалися без будь-якого брендування на кортах, а сам бренд залишався осторонь медійної уваги. Згодом Slazenger впровадив низку технічних новацій спеціально для Вімблдону, зокрема вулканізоване покриття у 1929 році та перехід на жовті м’ячі для кращої видимості на телебаченні у 1980-х.
Сьогодні Slazenger виготовляє понад 50 000 м’ячів щороку спеціально для турніру. Кожна партія проходить суворий контроль якості та міжнародну логістику.
Протягом XX століття Вімблдон обмежував помітність спонсорів, надаючи перевагу терміну «офіційний постачальник» замість «спонсор». Партнери залишалися майже невидимими під час перегляду матчів. Такий підхід допомагав зберігати візуальну ідентичність турніру, але водночас обмежував його комерційний потенціал.
Епоха відкритого тенісу – нові виклики
У 1968 році теніс вступив у Відкриту еру, що дозволило професіоналам грати з аматорами. Це спричинило зростання вимог до призових і потребу у більшому медіа-покритті. Вімблдон опинився під тиском модернізації, зберігаючи при цьому традиції.
Багаторічне партнерство з BBC дало турніру надійну трансляційну платформу. Але міжнародні трансляційні права і спонсорські можливості стали відігравати дедалі більшу роль у фінансуванні. Незважаючи на це, клуб залишався вибірковим – спонсорство дозволяли, але брендинг зберігався стриманим і здебільшого поза межами кортів.
У цей час інші турніри, зокрема US Open, активно впроваджували рекламу біля кортів і формували великі портфелі спонсорів. Вімблдон натомість обирав якість, а не кількість.
Теніс на телебаченні
Вімблдон вперше транслювався BBC у 1937 році, ставши одним з перших спортивних заходів, що транслювались наживо у Великій Британії. Перші трансляції використовували лише дві камери на Центральному корті. Після Другої світової війни регулярне щоденне мовлення відновилося, а у 1967 році Вімблдон став першою програмою в Британії, яку транслювали в кольорі.
ITV коротко ділило права між 1956 і 1968 роками, але BBC зберегло основні внутрішні права на більшу частину історії трансляцій.
У 2024 році Eurosport отримав права на показ фіналів серед чоловіків і жінок, а також щоденну програму огляду – вперше з 1937 року основні трансляції проходили не на BBC. З 2025 року турнір частково транслює TNT Sports, яка придбала Eurosport. В Україні Вімблдон транслює Setanta Sports.
Кураторський підхід до брендів
У 1978 році Rolex став офіційним хронометристом Вімблдону, що стало зрушенням у підході. Швейцарський бренд чудово поєднувався з цінностями клубу: статусний, стриманий і традиційний. Логотип Rolex не показували біля кортів – його розміщували лише на табло й графіці під час трансляцій.
«Наша філософія «чистих кортів» – в основі нашого бренду, і її цінують наші глобальні партнери», – сказав у 2018 році Мік Десмонд, директор з комерції та медіа клубу.
У 1990 році IBM приєдналась як технологічний партнер – спершу для статистики матчів, а згодом для аналітики в реальному часі, AI-коментарів і цифрових сервісів.
До початку 2000-х Вімблдон мав модель з обмеженою кількістю елітних брендів: Evian, Lanson, Ralph Lauren. Їхній брендинг залишався за межами кортів – у зонах гостинності або цифрових кампаніях.
Цифрова епоха та сталий розвиток
Останні роки Вімблдон адаптує модель до цифрових та міжнародних аудиторій. IBM впровадив прогнозування матчів і нові інструменти взаємодії з фанами. Інші спонсори – Vodafone, Barclays – підтримують ініціативи, пов’язані з технологіями та участю молоді.
Evian просуває багаторазові пляшки та працює з амбасадорами Еммою Радукану й Карлосом Алькарасом.
«Evian – культовий бренд, який підтримує теніс і молоде покоління. Саме тому я рада приєднатися до їхньої глобальної команди», – сказала Радукану у 2022 році.
Jaguar, якого в 2024 році замінив Range Rover, зробив акцент на електромобілях.
У 2024 році дохід від спонсорства Вімблдону сягнув 124,7 млн доларів, за даними GlobalData – більше, ніж у будь-якого іншого турніру Великого шолому.
Баланс між спадщиною та глобальним спортом
Підхід Вімблдону стає дедалі унікальнішим у світі спорту. Футбольні клуби, Ф-1 та федерації інтегрують цифрову рекламу, динамічні банери й багаторівневе спонсорство. US Open і Australian Open навіть продають права на імена стадіонів.
Всеанглійський клуб відмовляється від цього – немає найменування арен, логотипів на кортах і майже відсутня реклама. Ця рідкість стала активом: бренд Вімблдону сприймають як платформу глобального престижу.
Хоча такий підхід і критикують – мовляв, він обмежує зростання, – інші вважають його успішною моделлю поєднання традицій з фінансовою стабільністю.
Game, set, match
Цьогоріч Вімблдон впровадив досвід Roblox для залучення молодшої аудиторії. Турнір також вперше відбудеться без суддів на лінії – замість них працює система електронного фіксування.
Ці зміни свідчать про готовність до технологічної еволюції при незмінному підході до брендів.
Вімблдон – приклад виняткової дисципліни у побудові комерційної стратегії: фокус на сумісності брендів, обмеження видимості та управління дефіцитом створили один з найвпізнаваніших і найдорожчих брендів у спорті.
Тепер головне питання – чи залишиться ця модель конкурентоспроможною в дедалі фрагментованішому світі глобального спорту?
