Чоловічий теніс довго шукав гідну заміну «великій трійці» – Новаку Джоковичу, Роджеру Федереру та Рафаелю Надалю. Це тривало два десятиліття – і двоє з них вже завершили кар’єру. Але, здається, нова епоха настала – з Яніком Сіннером і Карлосом Алькарасом.
Від Вімблдону 2003 року до Відкритого чемпіонату США 2023 року «велика трійка» здобула 66 з можливих 81 титулу Великого шолома. Найдовша серія без жодної перемоги когось з них тривала лише два турніри – між Вімблдоном та US Open у 2016-му, коли Надаль пропустив Вімблдон, а Федерер – US Open через травми. Федерер завершив кар’єру у 2022-му, Надаль – у листопаді 2024-го, тоді як 38-річний Джокович досі переслідує рекордний 25-й титул «Шолома».
Однак саме Сіннер і Алькарас – нинішні №1 та №2 світового рейтингу відповідно – виграли останні шість турнірів Великого шолома, починаючи з Відкритого чемпіонату Австралії, що відкривав сезон 2024 року.
Перед стартом Вімблдону в понеділок саме Алькарас (+145) і Сіннер (+175) є головними фаворитами турніру. Це після рекордного п’ятисетовика у фіналі Ролан Гаррос менше ніж місяць тому.
22-річний Алькарас також має шанс здобути третій поспіль титул Вімблдону – востаннє це вдавалося Джоковичу (чотири поспіль – з 2018 по 2022 рік; турнір 2020-го скасовано через COVID-19) та Федереру (п’ять поспіль – з 2003 по 2007 роки).
Гроші показують: довговічність має значення
Алькарас і Сіннер змагатимуться і за рекордний приз Вімблдону – 4,1 мільйона доларів (3 мільйони фунтів стерлінгів). Це у п’ять разів більше, ніж заробив Федерер у 2003-му, коли вперше виграв на кортах Всеанглійського клубу. Навіть з урахуванням інфляції, цьогорічний призовий фонд приблизно втричі більший за винагороду Федерера 2003-го.
Не дивно, що попри вік до 24 років, Сіннер і Алькарас вже увійшли в топ-10 гравців за сумарним призовим заробітком. Алькарас посідає сьоме місце всіх часів з $45,3 млн, Сіннер – дев’яте з $41,5 млн. Але обом ще далеко до Джоковича, який очолює список з $187,9 млн.
Джокович, Надаль і Федерер – троє найбагатших тенісистів в історії, кожен має принаймні вдвічі більше, ніж четвертий у списку – Енді Маррей.
Ця фінансова прірва свідчить: хоч Алькарас і Сіннер і справді уособлюють нову еру, їм ще потрібно досягти стабільного домінування, щоб дорівнятися до «великої трійки».
