Після фінішу гонки Формули-1, як тільки гонщик виходить з машини, він одразу прямує на зважування, причому в повному екіпіруванні – костюмі, рукавичках, шоломі, взутті та з системою захисту шиї та голови (HANS). Там їх зважують офіційні представники FIA та видають невеликий папірець з точною вагою.
В трансляціях після гонок часто можна побачити, як представники FIA направляють усіх 20 гонщиків на ваги, аби переконатися, що вони відповідають мінімальним ваговим вимогам. Це обов’язковий елемент регламенту FIA, який визначає, чи дотримується команда технічних правил.
FIA встановила, що гонщик повинен важити щонайменше 82 кілограми разом з усім екіпіруванням. Якщо вага недостатня, команда зобов’язана додати баласт до кокпіта, адже вага гонщика входить у загальну мінімальну вагу боліда. У 2025 році ця мінімальна вага складає 800 кг, але вже у 2026-му її планують знизити до 768 кг.
Кожен грам має значення у світі, де гонки виграються з перевагою у десяті долі секунди. Команди також враховують втрати ваги під час перегонів: у надзвичайних умовах, як-от спека на Гран-прі Катару, гонщики можуть втрачати до 2–3 кілограмів через піт. Проте правило мінімальної ваги діє навіть після перетину фінішної лінії.
Післягонкове зважування має подвійну мету: воно гарантує дотримання технічних правил і водночас допомагає оцінити стан здоров’я гонщика, показуючи, скільки рідини втрачено та як краще організувати відновлення.
Тут і стає важливим той самий папірець: після зважування кожен гонщик отримує пам’ятку з зафіксованою вагою до сотих часток кілограма. Вона може слугувати доказом у разі спору щодо результату чи запиту на повторне зважування.
Що відбувається з папірцем далі – офіційного регламенту немає. Як правило, його передають фізіотерапевту гонщика. Оскільки фізіо не присутні під час самого зважування, цей шматок паперу стає важливим джерелом інформації для побудови плану відновлення спортсмена: від рівня гідратації до харчування.
