Ракетний удар по Тернополю, який стався 19 листопада 2025 року, забрав життя 38 людей, восьмеро з яких – діти. 14-річна Анастасія Цяпало дивом вижила в тій трагедії. Отримавши важкі опіки, вона разом із бабусею потрапила до реанімації. Після двох місяців лікування дівчинка нарешті звелася на ноги. Відновлюватися їй допомагає баскетбол, а мотивують відомі спортсмени і підтримка близьких, які закликають не зупинятися на досягнутому.
Під час ракетного удару дев’ятикласниця Настя втратила не тільки житло, а й найрідніших – маму і дідуся. Сама дівчинка зазнала важких опіків: постраждали руки, ліва нога, обличчя, шия, очі та дихальні шляхи. До тями вона прийшла лише на третій день після обстрілу – вже у лікарні святого Миколая Першого медоб’єднання Львова. Перший тиждень дитину рятували спеціалісти відділення інтенсивної терапії та анестезіології. Коли стан вдалося стабілізувати, хірурги взялися за лікування глибоких опіків: видаляли відмерлі тканини і пересаджували шкіру з вцілілих ділянок тіла пацієнтки. Біль, ділиться Анастасія, був настільки нестерпний, що для проведення перевʼязок її доводилося вводити в медикаментозний сон.
«Це було, якщо відверто, пекло. Поки мені не закрили всі обпечені ділянки на нозі, я навіть спати не могла. Кожні півтори-дві години я ніби вмирала. Були моменти, коли я не розуміла, навіщо вижила, якщо зараз мушу таке терпіти», – згадує дівчинка.
Попереду на Настю чекає тривале відновлення. Наразі вона день за днем вчиться робити колись звичні речі: умиватися, одягатись і самостійно їсти.
«Ця дитина з перших днів показала свою внутрішню силу та хоробрість. Вона обрала жити далі. Дивлячись на її завзятість, я впевнена: у неї є всі шанси досягти великих вершин», – розповідає Галина Саян, керівниця Центру термічної травми та пластичної хірургії ТМО №1.
Бойовий настрій – невід`ємна частина характеру Насті, а спорт – її стиль життя з п`ятого класу. Дівчина обожнює баскетбол і є капітанкою шкільної команди. А кілька днів тому вона здійснила свій перший за два місяці кидок у баскетбольне кільце. А ще нарешті почала самостійно ходити.
Ці кадри, зворушили легенду українського баскетболу, президента БК «Рівне» Сергія Ліщука і гравчиню клубу Вікторію Шматову. Тож вони завітали до лікарні, щоб підтримати Настю і приїхали не з порожніми руками: подарували юній баскетболістці іменні футболки, мʼяч із підписами всієї команди та велике м’яке крісло у формі баскетбольного мʼяча.
«Поспілкувавшись із Анастасією, я зрозумів, що попри поранення вона має недитячу жагу до скорішого одужання! З таким бойовим настроєм на неї чекає блискуче майбутнє і в баскетболі також! Гарний кидок у неї, тому запросив її після реабілітації долучитися до нашого клубу», – сказав Ліщук.
Анастасія Цяпало також є активною учасницею наймасштабніших учнівських змагань країни «Пліч-о-пліч всеукраїнські шкільні ліги». Останні три роки вона виступала у баскетбольній лізі та в спортивному орієнтуванні. Цьогоріч дівчина мріяла перевершити всі наявні командні здобутки і вийти у фінал проєкту.
«Минулоріч наша баскетбольна команда посіла третє місце на обласному етапі. Цього сезону дівчата дуже хотіли взяти реванш і вийти у всеукраїнський фінал. Наразі вони вже найсильніші у громаді, готуються до подальших змагань. Їм не вистачає Насті, вона – душа команди, дуже щира дитина, яка завжди всіх підтримувала», – ділиться Юрій Лукович, вчитель фізкультури 26-ї школи, в якій навчається дівчинка.
Саме бажання знову вийти на майданчик і виграти шкільні ліги мотивує Настю щодня долати біль і наполегливо розпрацьовувати обпечені кінцівки. Цей сезон вона пропустить, але попереду ще два роки до випуску, тож шанси здійснити мрію цілком реальні.
