25 листопада відбувся Всеукраїнський форум гендерної рівності у спорті, організований НОК України у співпраці зі Sport&Business Club. Серед спікерів зустрічі виступив Георгій Зантарая – голова Комісії атлетів НОК України, президент Федерації дзюдо міста Києва, голова Святошинської РДА та чемпіон світу з дзюдо.
SportBusiness.Media окремо поспілкувався із Георгієм Зантараєю про перехід від професійного спорту до громадської та політичної діяльності, про те, чому досвідченим чемпіонам необхідно проводити майстер-класи для дітей, а також ми дізналися, кого він бачить новим лідером українського дзюдо, і про що мріє сьогодні.
– Ви перейшли від спорту до політики та управління. Розкажіть, як відбувався цей перехід, і що призвело до вашого призначення головою Святошинської РДА?
– У 2021 році, після Олімпійських ігор, я вирішив завершити спортивну кар’єру і розпочати новий етап у житті. До того ми створили спортивний зал, де нині займається близько 300-400 дітей.
Колись мені запропонували стати на шлях політика, і я став депутатом – ним і залишаюсь. І приблизно шість місяців тому Президент призначив мене головою Святошинського району.
– А під час спортивної кар’єри ви думали, що колись будете обіймати керівні посади, чи це вже потім сталося?
– Шість місяців тому я про це навіть не думав. Насправді спорт у моєму житті залишається. Я щодня намагаюся працювати над розвитком спортивної зали та підтримувати той вид спорту, яким займався все життя. Мені це дуже подобається. До того ж я й досі залишаюся президентом Федерації міста Києва, тож зовсім від спорту не відходив.
– Ви часто проводите майстер-класи для дітей. У чому, на вашу думку, їхня цінність і як особистий приклад чемпіона впливає на молодь?
– Від початку війни я зі своїми друзями та командою почав їздити по деокупованих територіях. Цим я займаюся й надалі. Це особисто моя ініціатива, без підтримки жодної федерації. Ми їздили туди, де залишилися спортивні зали та були діти.
Я проводив для них майстер-класи. І у кожне місто, куди ми приїжджали, ми привозили спортивний одяг, кімоно та інше необхідне спорядження. Звісно, все це було безкоштовно.
Кожен має робити те, що йому подобається, і робити промоцію того виду спорту, яким займається. Я вважаю, що це один із ключових елементів, який сьогодні може допомогти дітям хоча б на певний час відволіктися від ситуації, у якій ми живемо. Наприклад, півтора року тому, коли я був у Краматорську, там зібралося небагато дітей – приблизно 8-10, проте вони дуже давно не бачили нічого подібного.
Тому для мене це є досягненням і новим досвідом. Ми продовжуватимемо працювати й надалі. Можливо, комусь це не подобається, але я просто рухаюся вперед і не звертаю на це уваги.
– Ви були однією з найбільших зірок українського дзюдо свого часу. Кого серед сучасних, діючих українських дзюдоїстів ви вважаєте лідером? І чи вдалося комусь зайняти ваше місце на тому ж рівні?
– Навіть не знаю. Особисто наш спортивний зал та Федерація міста Києва працюють над тим, щоб майбутні спортсмени були значно кращими, ніж я чи інші. Тому ми робимо все зі свого боку, щоб надалі наша країна показувала найвищі результати на великих змаганнях.
– Під час спортивної кар’єри, як і всі спортсмени, ви мріяли про «олімпійське золото». Про що мрієте зараз?
– Виявляється, не завжди мрії просто збуваються. Я думав, що таке мрія. Мрія – це ціль, до якої ти йдеш. Треба постійно працювати, і якщо працюєш, у кінцевому результаті отримаєш результат.
– Що ви хотіли б побажати спортсменам і країні в таких непростих умовах?
– В першу чергу, ми живемо в важкі часи. Для багатьох спортсменів це великий стрес – як і для всієї країни щодня.
Тому, беручи до уваги ситуацію, яка є сьогодні, я хотів би побажати всім бути сильними, а нашій країні – великої перемоги. Я сподіваюся, що наші великі перемоги ще попереду. Це звучить філософськи, але насправді так і є.
Підпишіться на Telegram-канал SportBusiness.Media, щоб бути в курсі останніх новин.
