4 грудня у Києві відбувся допрем’єрний показ документальної стрічки «Хочу стати, як Харлан», створеної Суспільним Мовленням. Фільм розповідає про шлях легендарної шаблістки Ольги Харлан та знайомить із юною Анною Лосєвою з Кіровоградщини, яка тільки робить перші кроки у спорті.
Це історія двох поколінь українського фехтування, об’єднаних однією мрією – перемагати. Окрім спортивних здобутків, стрічка розкриває людей, які стоять за успіхами спортсменок – їхні родини, друзів, тренерів та наставників. Все це відбувається на тлі війни та непростих обставин, у яких обидві спортсменки будують свій шлях у спорті.
SportBusiness.Media відвідав допрем’єрний показ та поспілкувався з героями фільму, режисерами, сценаристами і глядачами.
«Хотілося надихнути українців». Як з’явилась ідея фільму
Авторка ідеї, сценаристка та режисерка Вікторія Задорська розповідає, що задум фільму народився із бажання створити спортивну документальну історію, яка б підтримала українців у непростий час.
В цілому мені одразу дуже хотілося створити спортивно-документальний фільм для того, щоб надихнути наших українців, подарувати трохи енергії та волі до перемоги. І найкращою героїнею для цього стала Ольга Харлан, особливо після її вчинку на чемпіонаті, коли вона не потисла руку росіянці.
Я занурилася у біографію спортсменки і була вражена шляхом, який вона пройшла. Це не просто феномен, а приклад для багатьох українців. Вона сама по собі втілює дух України до перемоги.
Пошук юної героїні: «Зрозуміла одразу – це вона»
Наступним завданням команди було знайти юну спортсменку, яка могла б стати центром сюжету.
На щастя, ми натрапили на секцію фехтування в Олександрії, побачили неймовірно харизматичних двох сестричок, які тільки починають, але вже отримують свої перші перемоги. Я тільки з ними познайомилась, одразу зрозуміла, що це наші героїні.
Як зазначає Вікторія, навіть ті, хто ніколи не цікавився спортом, можуть знайти в цій стрічці щось для себе.
Хотілося зробити фільм, який буде цікавий дуже широкій аудиторії, навіть тим, хто не дивиться спортивні фільми і нічого не знає про фехтування, щоб вони могли дізнатися про цей вид спорту та надихнутися.
Режисерка наголосила, що зйомки не завжди були простими. Тим не менше, робота тривала близько півтора року, включно з монтажем та узгодженням прав на кадри.
Чи чекати нових спортивних документальних фільмів від Суспільного?
На запитання, чи планує Суспільне продовжувати серію фільмів, виконавча продюсерка Катерина Феленюк відповіла, що команда готова до нових історій, але реалізація завжди залежить від низки організаційних та правових нюансів.
Я готова знімати фільм про інші види спорту, але якщо хтось буде домовлятися за безкоштовні права з міжнародних змагань. Це довга процедура, адже доводиться багато узгоджувати з Міжнародним олімпійським комітетом та федераціями.
Навела приклад із Міжнародною федерацією фехтування, яка наполягала на повному заблюренні Анни Смірнової, з якою Ольга Харлан змагалася на чемпіонаті світу, що, за її словами, створювало додаткові труднощі у створенні фільму.
Вони спочатку казали всіх заблюрити. Росіянка Анна Смірнова у нашому матеріалі була суцільним заблюреним квадратом. Ми виконали всі умови, надсилали всі матеріали, але в результаті вони все одно вимагали додаткових дозволів, навіть наполягали, щоб ми звернулися до росіянки особисто для підтвердження згоди.
Юна героїня фільму про свій досвід зйомок: «Спочатку було трохи лячно»
Однією з головних постатей стрічки стала юна шаблістка Анна Лосєва, вихованка КДЮСШ №2 Олександрії. Вона ділиться враженнями від участі у проєкті.
Мені дуже сподобався фільм і моя участь у ньому. Спочатку було трохи лячно, бо я не знала, як усе буде виглядати. Але мені дуже сподобалося, що я особисто познайомилася з Ольгою Харлан і була головною героїнею.
Найбільше мені запам’яталася сцена, де ми з родиною вечеряли під час вимкнення світла.
Дівчинка пояснила, чому саме Ольга Харлан стала її кумиркою, і які риси спортсменки вона намагається перейняти.
В неї є характер, який я хочу мати. Беру з неї приклад. Найбільше подобається її витривалість, наполегливість, бажання до перемоги. Вона не боїться виходити на доріжку і не боїться суперника.
Анна ще не визначилася з конкретними спортивними цілями, але розуміє, що шлях у спорті потребує часу і відданості.
Я ще не знаю, що мене чекає в майбутньому і як складеться моя кар’єра у фехтуванні. Наразі я просто фехтую і насолоджуюся процесом. Мене не лякає, що спорту потрібно присвячувати багато часу. Мої друзі з розумінням ставляться до того, що я відвідую тренування.
Тренер про Анну Лосєву: чому саме вона привернула увагу режисерів
В’ячеслав Артем’єв, викладач секції фехтування КДЮСШ №2 Олександрії та тренер Анни Лосєвої, зізнається, що такого роду проєкти в українському кіно зустрічаються дуже рідко.
Нечасто такі фільми знімаються. Я не пам’ятаю в Україні такого фільму про таку велику спортсменку, як Ольга Харлан. Мені дуже приємно, що колектив Суспільного звернув увагу на мою ученицю Анну Лосєву.
На запитання, чому саме Анна потрапила у фокус зйомок, тренер пояснив:
Анна дуже швидка, реактивна, спритна і ніколи не пропускає тренування, лише через хворобу. Саме ця постійність і стабільність дає результати.
З усіх моїх учнів можна було обрати будь-кого і робити з нього образ Ольги Харлан. Я когось із них не виділяю, адже вони для мене всі однакові. Вони всі мої діти. І це моє хобі, а не вид заробітку.
В’ячеслав Артем’єв також додав, що фільм може стати стимулом для молодих спортсменів.
Завдяки фільму багато діток потягнуться на фехтування. Після показу люди починають цікавитися, де можна записатися, а це великий стимул для наших дітей. Фільм «Хочу стати, як Харлан» надихає їх прагнути бути такими ж, як Ольга Харлан.
Олімпійський призер Михайло Кохан: «Це було знайомство з іншим видом спорту»
Після прем’єрного показу своїми емоціями від стрічки поділився і бронзовий призер Олімпійських ігор з метання молота Михайло Кохан. Каже, фільм став для нього несподіваною можливістю зазирнути в інший спортивний світ.
Хотів би сказати, що дуже вражений фільмом. Мені, як метальнику молота, це було ніби знайомство з іншим видом спорту, адже зазвичай ми зовсім не дивимося фільмів про спорт. А тут я зміг подивитися, як усе відбувається насправді на Олімпійських іграх, як здобуваються медалі, як проходить підготовка та чим займаються спортсмени. Було дуже цікаво.
Також спортсмен додав, що стрічка може захопити не лише спортсменів, а й широку аудиторію і закликав команду Суспільного не зупинятися.
Гадаю, що звичайним глядачам теж буде цікаво, адже все показано так, як є насправді. Дуже добре, що спорт залучають у таких фільмах і просувають його. Бажаю дівчаткам успіху. У вас є чудові приклади – Ольга Харлан і я, наприклад. Усім режисерам Суспільного бажаю не зупинятися. Було б дуже цікаво подивитися подібні фільми про кожний вид спорту.
Документальний фільм «Хочу стати, як Харлан» доступний на YouTube-каналі «Суспільне Документалістика»:
Автор: Каріна Пивовар
