Регбі в Україні поки не входить до числа популярних видів спорту, як футбол чи бокс. Проте, попри відносно невелику аудиторію та обмежену інфраструктуру, українські регбісти демонструють значні успіхи на міжнародній арені, а Федерація працює над розвитком дисципліни, підготовкою молоді, а також впровадженням інклюзивних та ветеранських програм.
Президент Федерації регбі України Євген Баженков у розмові з SportBusiness.Media розповів про поточний стан Федерації, як українське регбі функціонує в умовах воєнного стану, логістичні та фінансові виклики, рівень підготовки українських спортсменів, а також про плани щодо популяризації цього виду спорту.
– За деякими відкритими реєстрами, Федерація регбі України наразі зазначена як «в стані припинення». Чи могли б ви пояснити, що це означає для діяльності Федерації та її клубів?
– Наразі Федерація регбі України знаходиться у стані перетворення з громадської організації на громадську спілку. Цей крок допоможе зробити роботу Федерації ще більш ефективною.
– Який поточний стан розвитку регбі в Україні та як війна вплинула на цей процес?
– Попри вже четвертий рік війни, економічні та кадрові дефіцити – адже багато регбістів долучилися до лав Збройних сил і захищають Україну – регбі в Україні стає все більш популярним. Велику роль у цьому відіграло запровадження модуля регбі на уроках фізичної культури. Вчителям фізкультури регбі подобається через його доступність. Для них були організовані навчальні семінари і фестивалі, де вони могли ознайомитися з видом спорту та зрозуміти його переваги.
Загалом регбі – це унікальний вид спорту, який розвиває як фізичні, так і ментальні якості людини. Це динамічна гра, де сила, швидкість і стратегія поєднуються в одне захоплююче дійство. Вона виховує командний дух, лідерство, повагу, підтримку та солідарність.
Дитина будь-якої конституції тіла та темпераменту може знайти свою позицію на полі. У регбі грають і дівчата, і хлопці, люди старшого віку, а також спортсмени з інвалідністю – цей спорт не має обмежень.
З минулого сезону наш вид спорту включили до програми Всеукраїнських шкільних ліг «Пліч-о-пліч», і ми отримали дуже високу оцінку від засновників проєкту за професійний підхід до організації змагань та їх висвітлення.
До повномасштабного вторгнення соціальні мережі Федерації активно не велися. Але потім ми зрозуміли, що це – один з головних аспектів нашої роботи, особливо під час війни. Ми маємо доносити світу, що всупереч трагічним обставинам ми продовжуємо шукати шляхи розвитку нашого спорту.
– Які найгостріші виклики стоять сьогодні перед Федерацією і як ви їх долаєте?
– Основним викликом є те, що регбі в Україні поки не має такої популярності, як футбол чи баскетбол. Тому нам доводиться докладати більше зусиль, щоб залучати дітей та молодь до занять цим видом спорту.
Крім того, через велику кількість національних збірних команд і значну чисельність їхніх складів ми постійно стикаємося з дефіцитом фінансування. У нас є бачення підготовки резерву і бажання реалізовувати плани підготовки тренерів збірних, але все це потребує дуже великих фінансових ресурсів.
– Розкажіть, як зараз влаштована логістика для команд і гравців, щоб вони могли тренуватися і брати участь у змаганнях. Чи виникають проблеми з цим?
– Звичайно, через воєнний стан виїзди команд ускладнилися необхідністю оформлення додаткових документів і дозволів. Проте наші фахівці вже набили руку, тож нині всі процеси відбуваються планомірно й вчасно. Команди тренуються або в безпечних регіонах України, або за кордоном.
Водночас збори за кордоном для команди, наприклад, з 27 осіб (регбі-15) – це доволі дороге задоволення. Більше того, матчі чемпіонату Європи з регбі-15 ми не можемо проводити в Україні, тому змушені організовувати їх на території команд-суперниць або дружніх європейських федерацій, що суттєво збільшує витрати.
В перші роки війни деякі країни йшли на зустріч і допомагали закривати певні фінансові питання.
– А в якому стані зараз інфраструктура – тренувальні бази, поля та обладнання? І де сьогодні можуть повноцінно тренуватися національні команди та клуби?
– Регбійна інфраструктура в Україні пов’язана напряму з успішними і передовими регбійними регіональними федераціями. Найбільш розвинутим регбі є у Харківській, Одеській, Львівській, Хмельницькій областях та у Києві. Усі ці регіони мають належну спортивну базу.
Стадіон «Юність» у Львові був оцінений нашими міжнародними партнерами з Європейської федерації регбі, як найкраща регбійна споруда України. Декілька років до повномасштабного вторгнення ми проводили міжнародні і всеукраїнські змагання на стадіоні «Динамо» у Харкові, який також був спортивною ареною високого рівня, але на сьогодні проводити там змагання, зрозуміло, неможливо.
Радіємо, що вдалося відновити стадіон «Спартак» в Києві, який останні два роки приймає безліч всеукраїнських змагань.
– Збірна України з регбі-15 стартувала в ЧЄ-2025/26 з розгромної перемоги над Туреччиною. Чого чекати від команди у квітневих матчах з Болгарією та Молдовою?
– Ми сподіваємося здобути ще дві перемоги в поточному дивізіоні, а після цього нас чекає плей-оф за вихід у другий дивізіон.
– Загалом, як ви оцінюєте рівень навичок та підготовки українських регбістів порівняно з командами інших країн?
– Рівень навичок українських регбістів я оцінюю як високий. Наші дівчата і хлопці, чоловіки та жінки мають прагнення до перемоги і сильний характер. Крім того, наша нація від природи має багато якостей, необхідних для успіху в регбі: сила, швидкість, витривалість, стратегічне мислення.
В Україні ми маємо лише один професійний клуб, всі решта – аматори. Ми граємо в регбі не за гроші, а тому що любимо цей спорт і не жаліємо себе на полі. В Європі дивуються нашим спортсменам і захоплюються ними. Цього року чоловіки і юніори до 18 років вийшли до найвищого дивізіону чемпіонату Європи з регбі‑7, а жінки і дівчата стали третіми. Це – дуже крутий результат, зважаючи на те, які можливості для тренувань і підготовки мають європейські команди-суперниці.
– Хто сьогодні є основними спонсорами та фінансовою підтримкою Федерації регбі в Україні?
– Минулого року чоловіча збірна з регбі-7 знайшла спонсора, який суттєво допоміг реалізувати план підготовки і команда вийшла до найвищого дивізіону. При цьому з кожним роком конкуренція у світі зростає, а кількість зборів і міжнародних турнірів, якими забезпечуються інші команди, значно більша.
Президент Львівської федерації регбі Петро Адамик також фінансово підтримав жіночу команду з регбі-7. Я вважаю, що тільки спільними зусиллями ми можемо досягти значних результатів.
– Не менш важливою складовою для розвитку наразі є медійність. Як Федерація працює з власними каналами – сайтом і соцмережами, а також із журналістами та медіа, і що робиться для покращення медійної присутності?
– Під час війни проведення чемпіонатів – це справжній виклик. Федерація регбі України докладала максимум зусиль, щоб зберегти регулярність змагань і підтримати команди, навіть коли матчі проходили без глядачів і переважно в безпечніших регіонах країни. Тоді основна мета була – дати гравцям можливість залишатися у формі, а не забезпечити медійне висвітлення.
Сьогодні ситуація поступово стабілізується, і все більше турнірів проходить у Києві. Разом із цим зростає і потреба в якісній комунікації – як всередині спільноти, так і з ширшою аудиторією. Приємно відзначити, що нині з’являються команди, які самостійно створюють яскравий контент, активно працюють у соцмережах і показують, наскільки сучасним і видовищним може бути українське регбі.
Федерація зі свого боку поступово розширює співпрацю з журналістами та медіа – ми відкриті до партнерств, готові ділитися історіями спортсменів, аналітикою та планами розвитку. Адже сьогодні регбі в Україні – це не лише спорт, а й символ витривалості, командності та віри в майбутнє.
– Окрім основного спорту, Федерація активно розвиває регбі серед ветеранів. Які результати вже досягнуті у цій програмі і чи планується її подальше розширення?
– Ще до повномасштабного вторгнення ми розвивали ветеранський спорт. У чемпіонаті України брали участь команди «The Brave» та ДШВ. Регбі у багатьох країнах світу вважається найкращим видом спорту саме для силових структур, адже він розвиває всі необхідні якості тіла і духу, формує характер та вимагає командної роботи.
Нещодавно ми зустрічалися з представниками ГО «Асоціація ветеранів Сил спеціальних операцій України» та обговорили можливості подальшої співпраці для реабілітації ветеранів за допомогою регбі.
Також активно співпрацюємо у напрямі регбі на кріслах колісних. Нещодавно у Києві відбувся унікальний захід – Всеукраїнські змагання Ліги ветеранів з регбі на кріслах колісних, організовані Центром ініціатив «Повернись живим» за підтримки Міністерства у справах ветеранів України. У події взяли участь 8 команд, які були сформовані під час проведення підготовчого табору. До речі, представник Федерації регбі України Павло Рожков є одним із тренерів таборів.
Наразі за сприяння Федерації триває збір у Польщі, і цей напрям набирає обертів. Хлопці мають бажання тренуватися і змагатися на міжнародному рівні, але існує велика потреба саме в інвентарі, який є надзвичайно дорогим.
– І на завершення поділіться планами Федерації щодо реалізації проєктів, а також популяризації регбі.
– Ми продовжуємо рухатися вперед всупереч усім перешкодам. Плануємо зосередитися на залученні ще більшої кількості дітей і підлітків до занять нашим видом спорту, познайомити з цією грою якомога більше людей, готувати якісний резерв для національних збірних та зробити українське регбі впізнаваним у всьому світі.
Автор: Каріна Пивовар
Підпишіться на Telegram-канал SportBusiness.Media, щоб бути в курсі останніх новин.
