23 серпня у Києві відбувся Відкритий кубок Києва зі спортивної гімнастики, який зібрав юних талантів з усієї країни. Почесними гостями були відомі спортсмени, які завітали, щоб надихнути майбутнє покоління. Серед них – Вікторія Онопрієнко, українська гімнастка, чемпіонка Європи та фіналістка Олімпійських ігор у Токіо.
SportBusiness.Media мав нагоду поспілкуватися з Вікторією Онопрієнко про те, чим вона займається зараз, як надихає дітей та популяризує спорт, а головне – чи можемо очікувати її повернення у великий спорт.
– На вашу думку, чому важливо проводити такі заходи навіть у нинішніх умовах?
– У першу чергу це дуже важливо для дітей, адже в наших реаліях їм надзвичайно складно справлятися і психологічно, і фізично. Вони цілими ночами сидять у бомбосховищах, а потім змушені йти до школи.
Тому важливо, що вони обирають спорт – знаходять себе в ньому. Спорт мотивує їх, дає сенс життя, допомагає рухатися вперед. Діти починають рівнятися на своїх кумирів, які з’являються у них завдяки спорту.
Саме тому подібні заходи та змагання надзвичайно потрібні. Вони мотивують дітей ставити перед собою цілі та йти до них. А особливо в умовах повномасштабної війни це має ще й символічне значення – піднімати прапор нашої держави та представляти її на світовій арені.
– Як ви зі свого боку популяризуєте та розвиваєте художню гімнастику і спорт загалом?
– Зараз я продовжую робити все можливе для розвитку нашого спорту в Україні. Звісно, поки що не так, як мені хотілося б, адже у мене є свої цілі й амбіції, які, я впевнена, з часом реалізую.
Поки що я виїжджаю за кордон – мене запрошують на майстер-класи та навчально-тренувальні збори. Там я ділюся з дітьми своїм досвідом, знаннями. Мене дуже надихає, коли бачу, як у дітей горять очі, і вони цікавляться моїм життям, запитують про секрети, які допомагали мені у різні моменти на змаганнях чи під час тренувань.
Я обожнюю ділитися і тренувати діток. Я розумію і знаходжу підхід до них, і мені, в першу чергу, це дуже подобається.
– Чи можемо очікувати вашого повернення у спорт, адже у вашій кар’єрі не було остаточної крапки?
– Так, повноцінної крапки немає, адже дуже складно відпустити зі свого життя спорт, яким я жила 18 років.
Все ж таки я продовжую залишатися в ньому і поки що не готова ставити остаточну крапку.
– Чим ви займаєтеся поза спортом? Чим наповнене ваше життя?
– На даний момент у першу чергу займаюся розвитком. Раніше, коли графік був дуже завантажений – день розпочинався о 9 ранку і тривав інколи до 9 вечора – весь час був зайнятий. Фізично втомлюєшся настільки, що навіть додому дійти важко.
Зараз з’явився час для себе, для розвитку, для нових інтересів. Мені дуже подобається пробувати себе в інших видах спорту.
– Ви казали, що у вас є цілі та амбітні плани. Розкажіть про це детальніше.
Звісно, мої плани пов’язані зі спортом, адже я вирішила продовжувати свій шлях у ньому. Згодом дізнаєтеся більше. Я його обожнюю, і в Україні його обов’язково потрібно розвивати, наповнювати новим змістом, вносити зміни, щоб спорт ставав кращим і кращим.
Автор: Каріна Пивовар
