У новому випуску YouTube-шоу Дениса Бойка голкіпер та капітан харківського «Металіста» Олександр Горяїнов розповів про свій шлях в клубі, статус Рикуна в команді, східне класико, карнавальних латинців та свою тренерську кар’єру.
42 роки на футбольному полі
У футбольну секцію Олександр вперше потрапив у 8 років, відтоді спорт став частиною його життя. Професійний дебют відбувся ще в радянські часи, коли свої перші гроші з футболу отримав ще в школі, а вперше зіграти у Вищій лізі України вдалось у 1993 році, коли йому було 18-ть. Олександр зіграв останні 11 ігор у Вищій лізі і «Металіст» вилетів.
«Коли я був дитиною, у нас був головний тренер, помічник у нього, а тренерів для воротарів не було. Ми самі розминались, дивились, один одному кидали. Нам казали, щоб ми сідали за ворота, поки старші воротарі щось там роблять, дивились і за ними
повторювали».
Злети і падіння «Металіста»: хто усе змінив
В сезоні 2001/2002 «Металіст» та «Металург» отримали однакову кількість очок,
«Металіст» мав вийти в єврокубки, але після гри змінили регламент і на гру поїхав
«Металург».
«Я чув, що це через якісь-там додаткові показники, які потім порахували, нас відправили на 6 місце. В ті часи це нормально було.
Саме в той час для «Металіста» почався період турбулентності: команда вилетіла, повернулась, змінились власники. «Металіст» почав стабільно претендувати на єврокубки в 2005 році, коли прийшов Ярославський, Маркевич, Красніков. Напевно, саме їх трьох треба називати, бо вони разом почали будувати команду і збудували її».
Зірка харківського ФК «Металіст» пригадує, що в перші роки змін та тісної співпраці
команди з іноземними гравцями, виділялись своєю грою Северин Ганцарчик, Папу Гує, Лаша Джакобія, Віталій Бордіян, Милян Мрдакович та інші.
«За час моєї гри в клубі було багато різних і кваліфікованих гравців. Для мене на першому місці Хав’єр був, потім Соса, Марлас і Тайсон».
«Металіст» і єврокубки
Першою єврокубковою грою для «Металіста» став поєдинок з «Евертоном» на Ґудісон-Парк в Ліверпулі.
«Коли я дивився такі ігри по телевізору, то це був недосяжний рівень для мене. Коли ми поїхали в Англію, вийшли вперше на стадіон в Ліверпулі, то півтори години перед грою займались в дощ, хоч зазвичай по 45 хвилин, це було шось вражаюче і втоми не було. На емоціях ми тоді 1:1 зіграли. На все життя запам’ятається».
Олександр ділиться, що саме після цієї гри команда зрозуміла, що «Металіст» може грати на найвищому рівні з будь-яким суперником.
Переломним моментом для харків’ян стала гра проти львівських «Карпат» в 2008 році.
Влітку 2013-го Спортивний арбітражний суд Лозанни (CAS) виніс вирок «Металісту» щодо договірного матчу з «Карпатами». «Металіст» кілька разів подав апеляцію до Лозанни, але через 5 років після матчу, в команди забрали бронзу та дискваліфікували.
«Я можу поклястись: я нічого не знав. Я не знаю звідки це було, я тоді був капітан і грав з «Карпатами». Якби щось було, то я б один з перших знав, я не уявляю, як це взагалі могло б повз мене пройти. Сенсу здавати гру не було».
Дербі «Дніпро» – «Металіст»
«То було, як то кажуть, вогонь! Спочатку була просто гра, але атмосфера на трибунах була вражаюча: коли зі всіх сторін кричать, фаєра запалюють, бійня».
Ці матчі для Олександра – шалена ностальгія, зараз таких емоцій від матчів немає. Бойко та Горяїнов пригадали матчі в 2016-му році, їх тоді було два через проблеми з освітленням стадіону «Дніпро-Арена» після першого тайму. Зіграти футболістам вдалось у різних командах.
«Думаю, в Україні лише «Динамо Київ» – «Шахтар» і «Металіст» – «Дніпро» можна
назвати справжніми дербі. Це принципові протистояння команд».
«Металіст 1925»
У 2016 році харківський футбольний клуб «Металіст» припиняє своє існування, натомість створюють команду «Металіст 1925».
«З 2014 року в Харкові почався занепад футболу, лиш дитячий футбол виживав. Мене і кількох футболістів викликали і сказали: «давайте щось робити з харківським футболом».
Тоді було вирішено будувати новий клуб, Олександр був одним з ініціаторів цього
рішення. Згодом Сергій Стороженко організував роботу нового клубу, де Олександр
Горяїнов був помічником головного тренера Олександра Презетка. Зібрати гравців
вдалось з-поміж колишніх професійних футболістів. Сьогодні «Металіст 1925» грає в
Українській Прем’єр-лізі.
Голкіпер на чемпіонаті Євро-2012
В 2012 році, на Чемпіонат Європи, Олександра запросили в українську збірну. Наразі він є найстаршим дебютантом, який розпочав гру за національну збірну в 34 роки.
«Не було б тих півтори гри за збірну, нічого страшного не було. Звісно, я мріяв грати за збірну, думаю, це має бути мрією кожної дитини, яка починає грати у футбол. Дякуючи долі і Мирону Богдановичу Блохіну, я опинився в збірній».
«Я завжди хотів тренувати саме команду»: про тренерську діяльність
За свою професійну кар’єру голкіпера, Олександр зіграв 500 матчів. У 2016 році спортсмен отримав ліцензію і тренував професійні клуби, нині ж Горяїнов змінив місце воротаря на тренерську лаву, взявши під свою опіку дітей 2010 року народження.
Наразі Олександр уже рік не працює з «Металіст 1925», живе з сім’єю в Харкові, тренується та тренує дітей.
«Для того, щоб тренувати дітей, потрібна найпростіша ліцензія D, а для першої ліги – А. На мою думку, має бути навпаки. Я б допускав до дітей лише з Pro-ліцензією: на максимальній кваліфікації, на максимальні знання, на бажання вчитись».
Олександр каже, що в його роботі з дітьми головним є індивідуальна робота з кожним гравцем, уже потім йдеться про тактику та схеми на полі.
До 50-ліття Олександра Горяїнова на головній арені «Металіста» в Харкові провели
товариський матч між командою колишніх гравців клубу та вихованцями Харківського фахового коледжу спорту 2010 року, яких сьогодні тренує ексголкіпер.
Ідею провести матч дала дружина Олександра, а організувати вдалось за підтримки Володимира Лінки, теж колишнього гравця харківського «Металіста».
