Вімблдон – найстаріший та найпрестижніший тенісний турнір у світі. Це місце, де традиції зустрічаються з елітним спортом, а кожен матч – подія, що збирає сотні тисяч уболівальників з усього світу. У новому блозі для SportBusiness.Media бізнесмен та ресторатор Євген Васілі ділиться своїм досвідом перебування на легендарних кортах Всеанглійського клубу – від перших вражень до деталей, які не побачиш по телевізору.
Як потрапити на Вімблдон?
Існує три основні способи:
- Жива черга (The Queue). Легендарна, демократична, атмосферна. Саме її ми й обрали. Дешево, зрозуміло і майже гарантовано – головне, прийти вчасно.
- Лотерея. Найцивілізованіший і, безумовно, «британський» варіант. Потрібно зареєструватися заздалегідь – буквально одразу після завершення поточного турніру, майже за рік. За кілька місяців до старту нового Вімблдона система випадково обирає щасливчиків, яким надається шанс придбати квитки за стандартною ціною.
- Купівля через ресейлерів або агрегатори. Ідеально для тих, у кого немає обмежень у бюджеті. Квиток на центральний корт може коштувати від 3 до 4 тисяч фунтів і вище.
Ми поїхали в третій день турніру – у середу. О 3:00 ранку прокинулися я, мій син і мій батько. Сіли в авто й вирушили. Дорога зайняла приблизно 40 хвилин, і ми заздалегідь забронювали паркомісце біля приватного будинку. Звідти ще 30 хвилин пішки – і ми біля входу в парк.
Нас зустрічає арка з написом: «Welcome to the Queue». На вході – привітні стюарди, які видають номери в черзі. О 5:30 ранку ми вже отримали номер #4944.
Лайфхаки для тих, хто зважиться
- Візьміть щось для сидіння. Складні стільці, підстилки, намети – усе, що забезпечить комфорт. Але памʼятайте: із собою це всередину не пропустять. Є камера зберігання. Ми взяли надувні крісла за £10 – і стали зірками черги. Всі заздрили, а ми спали.
- Алкоголь – не табу. Так, навіть о 6 ранку. Ігристе або Пімс – це частина культури Вімблдона. Атмосфера розслаблена, святкова.
- Готуйтеся до спілкування. Англійці – майстри small talk. Якщо покажете відкритість – спілкування буде багато і приємного.
О 10:00 ми нарешті рухаємось, черга починає повільно просуватись. Люди усміхаються – це означає, що ми вже близько. Після контролю й купівлі квитків за £30 – ми офіційно на території Вімблдон Клубу. Ця ціна дає доступ до всіх кортів, крім Центрального і перших трьох.
Недорого? Дуже навіть.
Шанс на Центральний корт
Потрапивши всередину, одразу варто зареєструватися на Resale Queue – живу чергу на перепродаж квитків на Центральний корт. Якщо пощастить – отримаєте SMS із можливістю купити квиток, який хтось повернув.
Погода як ще один учасник турніру
Ми поспішали на матч Марти Костюк та румунки Олени Русе, який мав початися об 11:00. Але втрутилась класика британського літа – невеликий дощ, і старт усіх матчів відклали на дві години.
З одного боку – прикро. З іншого – з’явився час роздивитися територію, перекусити, насолодитися атмосферою.
Класика: Пімс і полуниця з вершками
На території є безліч кафе. Можна як перекусити, так і пообідати. Ми обрали класичну вімблдонську комбінацію:
- Pimm’s — £12.50. Лікер, лимонад, мʼята, огірок, апельсин, полуниця. Легко і смачно.
- Полуниця з вершками – символ турніру, простий, але душевний десерт.
Перша перемога України!
О 13:00 стартував матч Марти Костюк і Олени Русе проти пари Вікмайєр/Севастова. Результат – перша перемога України в цей день!
Момент гордості і чудовий старт на кортах!
Відкрита територія – і зірки поряд
До наступної гри (Юлія Стародубцева/Надія Кіченок) був час і ми вирішили прогулятись територією Вімблдону. Це відкритий комплекс, де тенісисти вільно ходять серед глядачів. Побачити зірку просто поряд – абсолютно нормально.
Уімблдонський пагорб
Не потрапили на головні корти? Не біда.
Є легендарний пагорб (The Hill) з величезним екраном, де всі стежать за подіями на Центральному корті. Люди сидять на траві, пʼють Пімс, їдять полуницю – ідеальна атмосфера.
Невдача, але з повагою
Наступною була гра Юлії Стародубцевої та Надії Кіченок. На жаль, цей матч вони програли, і не змогли пройти далі.
Але боротьба була гідною, і ми підтримували їх до останнього.
Чекаємо на Світоліну
Основна подія дня – матч Еліни Світоліної, без сумніву найкращої тенісистки України. За розкладом вона мала грати після дівчат, на іншому корті.
Але через дощ все змістилось. І ось, під час матчу Кіченок -Стародубцева я випадково побачив у трансляції, що Еліна вже розминається!
Миттєва реакція – біжимо на інший корт!
Перемога з підтекстом
Еліна не підвела. Упевнена перемога, і ще приємніше – над представницею країни без прапора. Це додавало грі особливого змісту. Ми пишались, раділи і ловили кожен момент.
Після матчу Еліна поводилась дуже тепло й відкрито: фотографувалась, роздавала автографи, усміхалась кожному. На матчі було багато українців, і вона явно це відчувала.
Сувеніри, фінальний вихід і спокій
Після цієї перемоги ми зрозуміли: 18-годинний день на Вімблдоні добіг кінця. По дорозі до виходу взяли кілька сувенірів – кепки, значки, щось на згадку. Так, ми були втомлені, але надзвичайно щасливі.
Післямова
Це був мій другий Вімблдон. Чи буде третій? Без жодного сумніву.
Якщо ви любите теніс так, як люблю його я – ви просто зобовʼязані побувати тут хоча б раз у житті. Бо Вімблдон – це не просто турнір. Це подія, стиль і стан душі.
