Під час війни спортивна журналістика – не просто розвага, а спосіб тримати дух, зберігати ідентичність, підтримувати глядачів. Це про стійкість, відповідальність перед суспільством і готовність бути корисним не лише інформаційно, а й практично.
Що насправді означає бути спортивним журналістом сьогодні? Які навички стають ключовими для медійників у воєнний час? Як знайти баланс між швидкістю і правдивістю, між емоцією і фактами? Спікери 1+1 media – Ігор Циганик, Володимир Звєров та Олександр Золотогорський – розповідають про нові правила гри у професії та діляться порадами для тих, хто лише розпочинає свій шлях у цій сфері.
Ігор Циганик, спортивний журналіст, коментатор та ведучий
Під час війни спорт не є першочерговою історією, але все одно залишається важливою ареною для того, щоб показати: ми живі, ми існуємо. Коли лунає гімн, підіймаються прапори, на весь світ чути про наші успіхи – це ще раз наголошує на тому, що українці борються і будуть боротися, при цьому демонструючи хороший якісний результат. Тому зараз спорт – це можливість заявити про себе у світі. Також важливо, що є внутрішні українські змагання, які потрібно висвітлювати й аналізувати, тому що це підтверджує те, що держава існує.
За останні роки спортивна журналістика дуже змінилася. Зараз вона стала набагато відвертіша – багато спрощених матеріалів, малих форм, менше аналізу, а більше емоцій. Колись треба було пройти великий шлях для того, щоб тебе почули, щоб ти написав якусь замітку, виступив на радіо чи зробив репортаж на телебаченні. Зараз, у час диджиталізації, з цим набагато простіше. При цьому сама ідея журналістики залишилась без змін – отримати інформацію, працювати з нею, проаналізувати та передати далі.
Для спортивного журналіста ключове – любити спорт. Якщо ти не розумієш спорт, не стежиш за ним, якщо він у тебе не викликає адреналін – тоді тобі важко буде. Крім цього, ти повинен розуміти історичні аспекти того виду спорту, про який пишеш, бути в курсі всіх подій, які відбуваються зараз, спілкуватись з тими людьми, які беруть участь безпосередньо у процесі, тобто зі спортсменами, тренерами. Це головні навички.
Не можу сказати, що є якісь труднощі в роботі самих спортивних журналістів. Проте є у сприйнятті. Ти розумієш, що є набагато важливіші речі, ніж були до цього. Ми живемо в складних умовах, і спорт дає можливість подарувати хоча б якусь радість. Чим більше буде радості, тим буде легше всім нам. Зараз, в умовах війни, немає такої легкості, безтурботності, яка була раніше. Зараз все достатньо напружено. І ми чекаємо на якісь перемоги в спорті, тому що вони дають можливість відчути, легалізувати себе, що ми українці.
З ключових проєктів, над якими я зараз працюю – це звісно мій YouTube-канал, який було запущено минулого року. У випусках я ділюся своїми враженнями про певні футбольні моменти, які відбуваються: історичні та сьогоднішні події, інтерв’ю, аналіз того, що відбувається в нинішній час. Ми трохи більше, ніж за рік, набрали понад 50 тисяч підписників. Вважаю, що це достатньо хороший проєкт. Максим Краснощоков, Ілля Дудка, Олександр Мельниченко, Олексій Корицький – це люди, які мені допомагають. Також з Данилом Щестюком, керівником департаменту Digital-проєктів 1+1 media, активно співпрацюємо – він допомагає мені в організаційних моментах. Крім того, я працюю в «Сніданку з 1+1» на 1+1 Україна, де маю свою спеціальну рубрику двічі на тиждень. Вважаю, що спорт повинен бути присутній в різних медіа для того, щоб люди мали можливість отримувати необхідну інформацію звідусіль. Це й для самого розвитку спорту важливо.
Зараз для новачків у спортивній журналістиці є дуже багато можливостей. Ви можете спробувати себе ще до старту професійної кар’єри. Намагайтеся відкрити свої YouTube-канали, блоги, робіть якісь включення, аналізуйте події – для того, щоб зрозуміти, наскільки вам це цікаво і наскільки ви в цьому зможете прогресувати. Якщо будете робити це якісно, люди будуть вас дивитися. Після того можна вже отримувати певні теоретичні навички – в університетах, приватних школах або на стажуванні у конкретних редакціях.
У нас, наприклад, цього року в департаменті Digital-проєктів 1+1 media було оголошено набір на стажування, під час якого відразу 12 учасників отримали можливість навчитися працювати з YouTube та створювати контент, що набирає мільйони переглядів. Найактивніші вже отримали запрошення у команду. Ми у своїй редакції завжди раді бачити стажерів, студентів, давати їм шанси, розвивати їх. Також на моєму YouTube-каналі є рубрика «Футбольна школа», де молоді журналісти мають можливість висловити свої погляди й думки. Це такий круглий стіл, куди ми запрошуємо молодь, яка в цьому розвивається, і говоримо про якісь нагальні теми.
Володимир Звєров, спортивний журналіст та коментатор, ведучий програми «Звєров Про Футбол»
Бути спортивним журналістом сьогодні – це вміти перелаштовуватися та реагувати на те, як змінюється споживання інформації. Я починав 20 років тому і на той час було нормальним, що людина в середу з газети дізнавалася результат футбольного матчу, який відбувся у вівторок. Зараз же в тебе повний онлайн доступ до всього. І, відповідно, спортивний журналіст повинен теж бути постійно онлайн, незалежно від того, який сьогодні день. Ти маєш перебувати в тонусі щохвилини, тому що дуже багато інформації, яку треба обробляти, як тільки вона з’явилася, й іноді треба бути першим для того, щоб її подати. Тому це також про боротьбу за ексклюзивність. Ти повинен бути швидким, вчасно реагувати на всі події.
Поняття журналістики зараз дуже розмилось. Моя особиста думка: вона активно бореться з блогерством. Якщо ти все ж таки обрав журналістику, то маєш відповідати за все, що кажеш.
Завдання журналіста – бути переконливим, справедливим для аудиторії. Дуже важливо фільтрувати інформацію, яку ти отримуєш, та доносити правду до глядача. В інтернеті викопати зернину правди дуже непросто.
Сьогодні спортивна журналістика трансформувалася з великих красивих програм у щось простіше. Раніше було складніше – ти їдеш на зйомку, готуєш великий репортаж кілька днів, на монтажі вдивляєшся в кожен кадр, перевіряєш кожне слово. Зараз, поки ти все це робитимеш, може пройти два дні та цей сюжет буде неактуальним, враховуючи той наплив і ту кількість інформації, яку ми, як споживачі, переробляємо за день.
Сьогодні нікого не цікавить те, наскільки грамотно ти вжив якийсь фразеологічний зворот і наклав на нього красиві відеокадри. Жоден глядач цього вже не оцінить, натомість він оцінить те, наскільки швидко ти будеш реагувати на події. Тому ключовими навичками журналіста залишаються оперативність, яка тепер вийшла на новий рівень, враховуючи, що в онлайн медіа вже через кілька хвилин можна дізнатись інформацію про те, що щойно сталось. Також важливим залишається фільтрування фактів. Я завжди кажу молодим журналістам, що до будь-якої інформації треба ставитися критично.
У мене команда невеличка – редактор Олексій Корицький, оператори Андрій Кузнєцов та Василь Моторний, які працюють і на інших проєктах Digital-департаменту, режисер монтажу Віталій Гребінець, дизайнер Андрій Ільницький і керівник департаменту Digital-проєктів 1+1 media Данило Щестюк. Але основна команда – це я та Олексій, з яким ми разом працюємо над проєктом «Звєров Про Футбол», де я ділюсь своїми думками з приводу того, що відбувається в українському футболі. До обговорень доєднуються запрошені гості, серед яких – журналісти, футболісти та інші медійні особистості, які знаються на футболі. У нас виходить 5-6 випусків на місяць.
Хлопцям і дівчатам, які приходять до нас на практику чи стажування, я завжди кажу: чим раніше ви починаєте, тим краще. Зі школи, з першого курсу, другого – це супер. Також моя порада – бути уважними, фільтрувати інформацію, до всього ставитися критично. І ще не бійтеся підходити до людей та запитувати щось. Часто журналістам (і у мене теж таке було) трохи незручно чи навіть страшно підійти до якоїсь відомої людини. Треба перебороти це в собі, просто підійти й запитати, тому що перше джерело інформації – це конкретна людина.
Олександр Золотогорський, головний редактор FootballHub
Можливість бути спортивним журналістом під час повномасштабної війни у нас є завдяки нашим Силам безпеки й оборони України, тому це велика відзнака і, як на мене, зобов’язання допомагати військовим. Звісно, що є попит, людям, зокрема нашим захисникам, цікаво стежити за спортом: це важлива ніша, яка може їх, наприклад, відволікати.
Я дуже задоволений тим, що нам вдається допомагати військовим від початку повномасштабного вторгнення. У нас дуже багато прикладів хороших проєктів, серед яких три «Ліги аеророзвідки» разом з фондом «Повернись Живим», в останньому сезоні – з Українською Прем’єр-Лігою. Також був цікавий етер ще на початку повномасштабної війни, коли на матчі Україна – Шотландія ми збирали на планшети для наших військових.
Було дуже багато запитів, які ми змогли закрити – це й машина для підрозділу Юрія Вернидуба, відомого футбольного тренера, який на той час був у ЗСУ, «мавіки» для різних підрозділів, пікапи тощо. Зараз у нас триває збір для наших спецпризначенців, які знаходяться на Сумщині. На жаль, довго не можемо зібрати необхідну суму, тому просимо вашої допомоги, щоб нарешті відправити машину нашим захисникам. Підтримати збір можна за цим посиланням. Також дуже пишаюся тим, що ми співпрацюємо з фондом «Трибуна Героїв», яка опікується родинами футбольних вболівальників, які загинули на війні.
Тож, думаю, що це основна й логічна зміна спортивної журналістики – треба чітко усвідомлювати той факт, що ти маєш використовувати свою роботу на користь нашій державі й нашим захисникам. Також за останні роки журналістика стала більш конвеєрною – зараз більше блогерів, ніж журналістів, а ще багато інсайдерів, які просто женуться за інсайдами та видають інформацію, яка не відповідає дійсності. Хочеться, щоб цього не було.
Найважливіші навички для сучасного спортивного журналіста – це знайти та перевірити інформацію. Завжди мати кілька джерел, бути впевненими у своїх фактах, мати підтвердження. Знаходити спікерів, людей, які можуть розказати щось цікаве. У нас завжди дуже багато новин всередині редакції, але ми ніколи не видамо щось скандальне тільки тому, що воно скандальне, але у нас не вистачає хоча б кількох підтверджень з різних сторін. Як на мене, якщо людина дійсно хоче стати спортивним журналістом, а не блогером чи інсайдером, то цю навичку треба опанувати.
Якщо говорити про проєкти, якими ми займаємось, то їх доволі багато. На FootballHub зараз відкриваємо нову рубрику «Футбольний IQ», де відбуватиметься своєрідне змагання, футбольний квіз. Людям завжди цікаво в щось подібне пограти, подивитися і самими позмагатися з експертами. Сподіваємося, що ця рубрика буде успішною. Також продовжуємо працювати над трансляціями різноманітних турнірів, робити огляди на найцікавіші матчі, зокрема Української Прем’єр-Ліги. Будемо обов’язково у міжсезоння робити огляди та трансляції матчів «Динамо», говорити про кваліфікацію Єврокубків. Це все в роботі.
Нещодавно ми працювали також з турніром Чемпіонату світу з мініфутболу, де грала наша збірна команда. Транслювали Чемпіонат Європи з сокки. Це цікавий, динамічний вид спорту, дуже схожий на мініфутбол, футзал, де наша збірна України дійшла до чвертьфіналу і непогано виступала на цьому турнірі. Багато різних проєктів зараз у розробці. Сподіваємось, ми ними глядачів зацікавимо й потішимо.
Тим, хто тільки починає шлях у спортивній журналістиці, я б порадив якнайскоріше отримати реальну практику, працюючи у відповідних редакціях. Оскільки те, що відбувається на практиці, дуже часто йде всупереч теорії, або про це нічого не відомо тим, хто знає лише про якісь теоретичні засади. Я б порадив бути максимально активним, намагатися спробувати різноманітні жанри. Зрозуміти, що для вас є найкращим. Раджу спробувати все, але при цьому не забігати наперед. Багато хто, коли починає свою кар’єру, одразу хоче стати футбольним коментатором або ведучим. Усім ми кажемо: «Почекайте».
Для того, щоб стати ведучим, гарно говорити в кадрі чи в прямому етері, треба над собою провести велику роботу та зрозуміти, як цей механізм функціонує. Для цього спочатку потрібно стати журналістом, вміти писати сюжети, виїжджати на зйомки, домовлятися з людьми про інтерв’ю, ставити правильні запитання в правильному порядку, працювати із відео. І вже потім можна подумати про якийсь крок вперед.
