Минулий рік став просто неймовірним для українського футзалу. Збірна України вперше у своїй історії виборола бронзові медалі чемпіонату світу, змусивши говорити про себе всю країну. Наша національна команда завжди була на хорошому рівні, однак до цього тріумфального мундіалю рівень уваги до неї з боку вболівальників, медіа та спонсорів навряд чи можна було назвати надто високим.
А що ж змінилося після бронзи ЧС? Саме про це ми поговорили з президентом Асоціації футзалу України Сергієм Владико.
В ексклюзивному інтервʼю він розкрив таємниці успіху українського футзалу, розповів, як асоціація намагається його популяризувати та навіть анонсував створення першого в Україні додатку, присвяченого цьому виду спорту.
– Минуло чотири місяці з моменту історичної бронзи збірної України на ЧС-2024. Як за цей час змінилося життя українського футзалу в плані уваги з боку медіа, вболівальників, та загалом ставлення українців до цього виду спорту? Можемо говорити про те, що той тріумф розділив його на до та після?
– Звичайно, після історичної бронзи увага з боку медіа та вболівальників збільшилася, але сказати, що ЧС-2024 розділив український футзал на «до» та «після» буде перебільшенням. Це природний прогрес, на який ми сподівалися та в який ми вірили.
Нам приємно, що після видатного виступу збірної України в Узбекистані про футзал почали писати низка українських медіа, які раніше або взагалі не писали про футзал, або вкрай рідко приділяли йому увагу. Тепер же збірна широко висвітлюється у багатьох спортивних ЗМІ, а деякі видання ще й почали публікувати матеріали про національний чемпіонат.
– Наш футзал був на досить непоганому рівні й до торішньої бронзи: збірна стабільно долала перші етапи великих турнірів, трималася серед найкращих команд Європи в рейтингу УЄФА, однак такої великої уваги це не привертало. Як думаєте, чому?
– Все дуже просто: чемпіонат світу – це змагання найвищого рівня. І чим далі збірна проходить на мундіалі, тим більше підвищується інтерес. Відповідно, якщо команда досягає успіху на майданчику, то це прямопропорційно впливає на інтерес до змагання та популярність виду спорту. Як би не було, увагу насамперед привертає гра і результат.
Хочу нагадати, що ми взагалі не кваліфікувалися на попередній чемпіонат світу. Тому сам факт виходу на мундіаль вже був великою подією, і вона генерує матеріали в ЗМІ, обговорення в соціальних мережах та увагу з боку спортивної спільноти.
– Ще одним важливим моментом у сприйнятті українцями футзалу став ЧЄ-2022, де ми програли у півфіналі росії, та в підсумку посіли 4 місце. Проте за це 4 місце команді аплодували стоячи. Чи відчувався ще тоді різкий ріст інтересу до футзалу?
– Я б розділив це питання на дві складові. По-перше, той чемпіонат Європи проходив у січні-лютому 2022 року – буквально за кілька тижнів до початку повномасштабного вторгнення. Вже тоді ми тривожно стежили за новинами, а з-за порєбріка лунали численні погрози, і на цьому тлі матч проти збірної окупантів набував національного значення. Тому, звичайно, суспільно-політична ситуація тільки сприяла тому, щоб за цим поєдинком спостерігали навіть далекі від спорту люди.
Другий аспект – це безпосередньо гра хлопців. До того історичного півфінального матчу нас довела команда, яка своєю грою по ходу турніру закохала в себе глядачів і заслужила на почесний статус народної. Ще тоді був закладений фундамент цієї народної збірної, яка билася і викладалася на 150%. Як відомо, вболівальника не обдуриш!
Так, на жаль, той півфінал з росіянами ми програли, але резонанс був настільки великий, що навіть попри прикру поразку, Президент України подякував команді за гру. На моїй пам’яті це перший випадок, коли глава держави публічно відреагував на здобутки футзальної команди.
– Попри тріумфи збірної, популярність нашого внутрішнього чемпіонату з футзалу поки залишає бажати кращого. Що, на вашу думку, можна зробити для того, щоб на хвилі цього успіху головної команди збільшити рівень уваги й до клубного футзалу?
– Якщо порівнювати популярність збірної та національного чемпіонату, то, справді, збірна далеко попереду. Але в порівнянні з іншими видами спорту, то, напевно, футзальна Екстра-ліга поступається тільки футбольній Прем’єр-лізі. Повномасштабне вторгнення поставило під загрозу існування багатьох клубів, але ми не просто втримали рівень, а й підняли його. Красномовний факт – до війни в Екстра-лізі грало 9 клубів, тепер же – 12.
Втім, ще є багато місця для зростання. Ми працюємо над покращенням усіх аспектів, які безпосередньо впливають на розвиток і популярність виду спорту – це якість телевізійної картинки, взаємодія зі ЗМІ, виготовлення різного роду медіаконтенту для соціальних мереж і власного YouTube-каналу. Як приклад, нещодавно ми запустили аналітичну програму «ProФутзал» з багаторазовим чемпіоном України Станіславом Гончаренком в ролі експерта.
Наша головна проблема – це інфраструктура, адже під час воєнного стану ми не можемо зрушити це питання з мертвої точки. Хоча, навіть під час війни зацікавлені в розвитку футзалу люди шукають можливості щось зробити в цьому напрямку! Можу навести Вам приклад: у Дніпрі відкрився зал, у якому понад 25 років не проводилося жодного ремонту. Власник клубу «Атлетик Футзал» Самір Гусейнов вклав гроші у реставрацію цього об’єкту – зроблено сучасне освітлення, опалення, кондиціювання, встановлено сучасне табло, комфортні місця для глядачів. 22 лютого відновлений зал прийняв матч Favbet Екстра-ліги між «Атлетик Футзал» та «Кардинал-Рівне».
– Звісно, популярність будь-чого прямо залежить від кількості вкладених грошей. У футзалі з цим важко. Але щоб було цікаво партнерам – потрібен якісний медіапродукт, цікавий аудиторії. Як розірвати це замкнене коло та маючи скромні фінанси зробити цей якісний продукт?
– Вдосконалювати те, що є, працювати в напрямках медіа та маркетингу, а також імплементувати новітні технології, зокрема медійні та мобільні.
Зроблю невеликий анонс – незабаром у світ вийде перший український мобільний додаток про футзал. Ми вже тестуємо його, хочемо, щоб вболівальники отримали якісний ресурс, у якому буде міститися все найважливіше та найцікавіше про український футзал.
– Що сьогодні робить АФУ для популяризації футзалу в Україні?
– Все, що в наших силах. Створюємо програми, записуємо інтерв’ю, продукуємо новий, сучасний контент і взаємодіємо з вболівальниками у соціальних мережах, щоб фанів футзалу ставало дедалі більше.
Також інвестуємо значні ресурси в такі масштабні події, як «Фінал восьми» Favbet Кубку України. Мета – показати, яким може бути футзальний продукт. Протягом чотирьох днів ми проведемо чвертьфінали, півфінали та фінал національного кубка в найбільшій арені країни – «Київському Палаці спорту». Цей івент поєднає в собі футзал найвищого рівня, видовищне шоу, якісну картинку і продакшн.
– Хто зі спонсорів та партнерів сьогодні допомагає АФУ та, якщо можна, назвіть якийсь цікавий приклад співпраці з кимось з них.
– Преміум-партнером чоловічої та жіночої збірних України є VBET, титульним партнером Екстра-ліги та Кубку України є Favbet. Сам факт паралельної співпраці з двома беттінговими компаніями вже є цікавим маркетинговим кейсом. Ми одні з небагатьох, кому вдається гармонійно поєднувати співпрацю з двома представниками одного сегменту ринку.
Окрім того, у нас є партнери за різними напрямками: технічний – Select, водний – ЙОDO, IT-партнер – in.IT, телевізійний мовник – Setanta, також співпрацюємо з Favor Park та Sport Fenix. Але ми продовжуємо працювати над залученням нових партнерів і повністю відкриті до співпраці.
– Після бронзи ЧС УАФ вперше в історії виділила збірній преміальні – і це справді історичний успіх. А якщо брати загалом, нинішня футбольна влада в Україні почала більше цікавитися футзальними справами?
– Так, безумовно. І річ не у тім, що виділили преміальні, а у ставленні до футзалу. Практично щодня ми спілкуємось і вирішуємо наші поточні питання з віцепрезидентом УАФ Олександром Шевченком. Він нас дуже підтримує і допомагає. Не пригадаю жодного матчу чоловічої, жіночої чи юнацької збірної, перед яким би не спілкувалися з Олександром Яковичем.
Окрім того, можу розповісти вам невелику залаштункову історію. У грудні 2023-го, ще не перебуваючи на посаді голови УАФ, Андрій Шевченко одним з перших привітав нас з виходом на ЧС-2024 одразу після завершення матчу з Польщею. Зрозуміло, що і під час ЧС Андрій Миколайович приділяв нашій збірній багато уваги: декілька разів зустрічався з командою, цікавився станом справ у колективі, підтримував. У нас дуже гарна ділова комунікація з керівництвом УАФ. Всі необхідні потреби, починаючи від фінансових, технічних та медичних, нашій збірній надані. Створені відповідні умови для роботи наших тренерських штабів всіх збірних команд! Завдяки такій синергії якраз і вдається здобувати позитивні результати на змаганнях.
– Поки у великому футболі ми втрачаємо путівки в ЛЧ, у футзалі все навпаки: в наступному сезоні вперше в історії матимемо два представники. Можемо говорити, що наш футзал зараз переживає найкращі часи у своїй історії?
– Я б так сміливо не казав. На мою думку, нинішній відносний успіх – це результат 10-річної системної роботи задля розвитку футзалу. Зараз ми починаємо пожинати її плоди, але сподіваюся, що найкращі часи ще попереду.
– Але чи маємо ми сьогодні, на ваш погляд, два клуби, здатних бути справді конкурентними на рівні ЛЧ?
– Ми мріємо про це. На сьогодні в Європі дуже потужна конкуренція, але сподіваємося, що чемпіон та віцечемпіон Екстра-ліги гідно представлять Україну в Лізі чемпіонів.
– У футзал, на відміну від того ж футболу, такі величезні кошти не вкладаються, однак результати збірної останнім часом просто вражають. У чому наш секрет?
– Є такий крилатий вираз: «Гроші у футбол не грають». Насправді немає єдиного чинника, який робить різницю. Є сукупність факторів – ставлення тренера до гравців, гравців – до своєї справи, атмосфера в команді, праця персоналу, роль держави та УАФ. Словом, причетність тієї великої кількості людей, які залучені в усі аспекти діяльності збірної.
І дуже приємно чути від уболівальників, що вони вважають збірну України з футзалу справжньою народною командою – це, напевно, наше головне досягнення. Навіть не бронзові медалі чемпіонату світу, а та повага, яку виявили наші вболівальники.
– Чоловіча збірна яскраво провела два останні великі турніри: Євро-2022 та ЧС-2024. Чи зможемо запалити ще й на Євро-2026?
– Спочатку треба потрапити туди. Ми, керівництво та менеджмент УАФ, зробимо від себе все, щоб Ваше побажання справдилося. А далі – справа за гравцями. Хоч ми й набрали максимум очок за 4 відбіркові матчі, говорити про Євро-2026 ще зарано, бо ми на нього ще не вийшли. Тому давайте спочатку подолаємо кваліфікацію, а потім, як на ЧС-2024, будемо рухатися крок за кроком.
– Звісно, наблизитися за популярністю до великого футболу футзал навряд чи колись зможе. Однак чи можливо дійти хоча б до того, щоб після війни на матчах збиралися повні арени, а наших головних зірок почали впізнавати на вулицях. Якщо так – що для цього має статися?
– Не варто порівнювати футбол з футзалом – це неправильно, адже футзал розвивається як зальний ігровий вид спорту. Навіть попри те, що розвиток футзалу курує УЄФА та ФІФА. Наша мета – стати найпопулярнішим зальним видом спорту в Україні. Ми хочемо виграти конкуренцію за вболівальницький інтерес у баскетболу, волейболу, гандболу, хокею та інших видів спорту.
І тут ми ще раз повертаємося до нашої головної проблеми – інфраструктури. Як такої проблеми відвідуваності немає, все упирається в інфраструктуру. Коли з’явиться можливість будувати нові сучасні, комфортні зали, тоді на футзальні матчі будуть ходити ще більше вболівальників. Для вболівальника треба створити комфортні умови, і чим якісніше вони будуть, тим більше вболівальників буде.
Щодо впізнаваності наших головних зірок – так, до цього ще треба пройти певний шлях. Для цього ми й працюємо в медійному напрямку. Після нещодавніх успіхів гравці національної збірної відчули на собі зростання популярності, але ще є над чим працювати.
– Розкажіть про благодійну діяльність АФУ під час війни.
– Наша головна робота в цьому напрямку – ініціатива «від АФУ до ЗСУ», в межах якої консолідувалася вся футзальна спільнота. Під час кожної трансляції на YouTube-каналі коментатори постійно нагадують, що за QR-кодом у верхньому правому куті екрану можна зробити пожертву на потреби наших захисників. Конкретно зараз ми допомагаємо підрозділу Сил спеціальних операцій.
До благодійності за власною ініціативою долучаються футзалісти і тренери, віддаючи свої футболки, медалі, трофеї та інші цінні речі на аукціони для ЗСУ. Ми розуміємо, що якби не захисники, не було б ні бронзи ЧС-2024, ні внутрішніх змагань, тому ми зобов’язані робити все можливе задля наближення перемоги.
