22 лютого на чемпіонаті України з легкої атлетики Юлія Левченко здобула срібну медаль у стрибках у висоту. Вона показала результат 1.90 м, поступившись за спробами Катерині Табашник, яка з таким самим результатом виборола золото. Бронзу отримала Юлія Чумаченко (1.87 м).
Для SportBusiness Media Юлія Левченко поділилася враженнями від свого виступу та атмосфери на змаганнях.
– Юліє, як Ви оцінюєте свій виступ на чемпіонаті України? Чи вдалося Вам досягти того результату, який планували?
– Так, мені сподобався мій виступ, звичайно, хочеться покращувати свої результати, але в плані емоційному і в плані атмосфери, яка сьогодні була, мені дуже сподобалось. Моє завдання на цей сезон було — отримати задоволення, і це вдалося.
– Сьогодні Вашими основними суперниками були Катерина Табашник та Юлія Чумаченко. Як ви оцінюєте рівень конкуренції в секторі сьогодні? Наскільки напруженою була боротьба за медалі?
– Ну, звичайно, та трійка, яка залишилася, — це найсильніші дівчата: Юлія Чумаченко та Катерина Табашник. У нас розпочалася серйозна боротьба, але це вже звична ситуація, адже ми часто виступаємо в подібному складі. Я добре знаю дівчат. Сьогодні кожен налаштовувався на свої спроби і я думаю, що кожен був сконцентрований більше на собі, тому не вдалося подивитися змагання так, як це роблять вболівальники. Я думаю, що в них теж щось вдалося, щось не вдалося, але всі готувалися, всі хотіли показати найкращі результати.
– Цьогорічний чемпіонат України з легкої атлетики, як і попередні, проходить в умовах війни. Як ви вважаєте, наскільки важливо, щоб такі змагання відбувалися навіть у цей складний час для України? Наскільки важливо для вас особисто мати можливість змагатися вдома?
– Чесно, кожного разу, коли я виступаю, особливо вдома, я взагалі не вірю, що це можливо. І сьогодні організатори влаштували свято спорту як для вболівальників так і для спортсменів. Не просто прийти і відпочити, а дійсно зарядитися цією атмосферою. Грає музика, світять софіти, чутна потужна підтримка трибун.
Я сиділа в секторі й кілька разів ловила себе на думці, що не вірю, що все це відбувається, що в нинішніх умовах таке можливо. Але завдяки всім — і військовим, і організаторам, і тим, хто нас підтримує — це є можливим, це реальна казка зараз.
– Які Ваші подальші плани щодо спорту та реалізації проєктів?
– Думаю, що поки що треба сконцентруватися на підготовці та тренуваннях і, в принципі, нічого не змінювати. Коли у мене з’явиться більше часу або я вирішу зробити паузу у спорті, тоді вже буду думати про проєкти. Наразі я можу лише долучатися до якихось ініціатив і брати в них участь, але не організовувати, адже це потребує більше часу та енергії.
Автор: Каріна Пивовар
