Про те, як молодий український промоутер організовував бій разом з одіозним Доном Кінгом, хто з боксерів може перемогти нашого Олександра Усика та чому Олександру Хижняку не варто йти в професійний бокс – читайте у нашому ексклюзивному інтервʼю.
Для початку поясніть для широкого загалу, хто такий промоутер та в чому полягає його робота.
Основне завдання промоутера – це організація поєдинків, розробка стратегії та залучення коштів на проведення шоу. Коли ти розумієш, скільки грошей у тебе є на проведення шоу, ти можеш вибудовувати стратегію та розуміти, скільки можеш витратити на організацію, вкласти в спортивний бюджет, якими будуть суперники для твоїх хлопців, які у них будуть гонорари. Тож основне – це два завдання: стратегія та залучення коштів.
У мене дуже крута команда, сформована роками, і це дійсно суперпрофесіонали. Але я все одно здійснюю контроль над усім, і як перфекціоніст приділяю дуже багато уваги до деталей, до маленьких-маленьких дрібниць, і на наших шоу усі відзначають те, як Top Boxing Generation ставиться до організації. Щодо рутини – це щоденні перемовини, спілкування з тренерами, з боксерами, з партнерами, як з тими, які потенційно можуть вкладати кошти в TBG, так і з міжнародними, з котрими ми ведемо перемовини по різних боях для моїх хлопців.
Як вас взагалі занесло в промоутерську діяльність?
Все дуже просто. Я з боксерської родини, мій тато Дмитро Єлисєєв, він легенда Донбасу, чемпіон світу з боксу, наймолодший чемпіон Радянського Союзу за всю історію. Коли йому тільки виповнилося 18 років, він став чемпіоном Союзу серед дорослих мужиків. А на той час виграти Союз – це було як зараз виграти чемпіонат світу.
Після аматорської кар’єри мій батько перейшов до професійного боксу. Він тільки починав розвиватися, тому що він перейшов у 1990-му чи у 91-му році.
Так склалося, що у квітні 1993 року, за місяць до мого народження, моя мама була на арені, де мій тато проводив свій останній професійний бій у кар’єрі.
Я народився – й одразу з дитинства в мене був бокс, якісь маленькі рукавички. У мене, мабуть, замість іграшок були боксерські рукавички. З п’яти років я вже ганяв на збори з боксерами зі спортивного клубу Єлисєєва, потім вони створили Union Boxing Promotion: це була одна з найпотужніших промоутерських компаній в Україні за всю історію, і є нею досі. Уже в 9 або 10 років я почав виносити пояси з нашими хлопцями в ринг, пройматися цією історією.
Десь в 11 років я почав знайомитись з сервісом BoxRec. Це основний статистичний сайт, база за всю історію професійного боксу. Вже в тому віці я, в міру свого розуміння, давав тату якісь поради. Я грав у боксерський менеджер, мені подобалося в комп’ютері розвивати хлопців. І якось тато мені закинув ідеєю, що це можна робити не тільки у віртуальному світі, але і в реальному. Я почав збирати контакти тренерів, менеджерів, вільних агентів серед боксерів з пострадянського простору.
Паралельно почав знайомитись із західними промоутерами, і таким чином я став містком, постачаючи західним промоутерам боксерів з СНД. Уже в 16 років я уклав свою першу угоду: відправив естонця до Італії, на якийсь дуже простенький шестираундовий бій. Але це був для мене дуже крутий досвід, я заробив 200 євро і мені здавалося, що це взагалі щось неймовірне.
Потім поступово я розвивався саме як агент, мене стали запрошувати сильні промоутерські компанії як матчмейкера, тобто людину, яка ексклюзивно веде перемовини щодо підбору опонента для бійця. І вже у 22 роки я почав потихеньку інвестувати гроші у наших хлопців, проводячи маленькі турніри в Харкові, ще десь.
А у 26 років, за місяць до ковіду, погравшись в ті невеличкі інвестування, я зрозумів, що в мене є ім’я, є і репутація, є зв’язки, і я готовий створювати повноцінну промоутерську компанію, робити класні шоу, залучати кошти, залучати класних бійців, котрих можна вести до якихось серйозних вершин, і так дійшло до створення Top Boxing Generation.
А як зʼявилася на світ Top Boxing Generation?
З чого починається створення компанії? З назви. Після назви – лого, а далі вже купа інших процесів. Ми довго думали над назвою, і зазвичай у них завжди є слово промоушн. У мене його взагалі немає: ми просто Top Boxing Generation. Тому що як човен назвеш, так він і попливе.
Коли ми створювали компанію у 2020 році, я вже розумів, що наші хлопці, як Усик, Берінчик, на той час ще Ломаченко, Гвоздик, вже вікові, тож рано чи пізно вони закінчать свою кар’єру, і потрібне нове покоління в боксі. І саме тоді в мене була закореніла думка, що саме я маю бути тим, хто створюватиме нових чемпіонів для України.
Назва уві сні прийшла моїй добрій подрузі Юлії Дяченко, яка працює з Олександром Красюком протягом усієї його промоутерської карʼєри. З 2016 року у нас утворилася невеличка екосистема з К2, коли я став їхнім ексклюзивним матчмейкером. У нас зав’язалися дуже класні відносини з Олександром Красюком, які тривають і по цей день, і сподіваюся, що будуть усе наше життя, адже дуже поважаю Олександра. У нас не було якогось розділення: якщо Олександру з моєї сторони потрібна допомога – будь ласка, якщо мені – так само. Це була класна взаємовигідна праця, що йде зараз також.
Скажу більше, люди з К2 промоушн зараз дуже щільно залучені до створення шоу TBG, тому що К2 зараз фокусовані на великих боях: Усик, Берінчик, чи проспекти як Харциз чи Чоботар, але не проводять шоу в Україні. Тому ми зайняли цю нішу активно та системно. Тож Юлія Дяченко з К2, якій прийшла ця назва уві сні, зранку написала мені «Top Box Generation», і я зрозумів, що це те, що потрібно.
Менш ніж за місяць компанії вже буде 5 років, але, що найцікавіше, що ми ще не працювали в нормальне життя взагалі. Тобто у нас був ковід, потім була війна, але ми весь час рухаємось і зовсім не зупиняємось. Під час війни ми зайняли провідну позицію як промоушн в Україні, і це визнають навіть наші конкуренти або друзі.
Однією з цілей вашої компанії ви називали вирощування топових боксерів. Кого сьогодні можете виділити серед таких?
Я багато ким пишаюся, і мені здається, що 2024 рік був проривним. До нас було дуже багато уваги, вона зростає, і я це бачу по ТБ-показниках, по охопленнях в наших соцмережах, коли наші пости можуть збирати й 2, і 3 мільйони переглядів, це системно великі показники кожного поста.
Ми побачили багато крутих дербі: Рагімов – Акула (Андрій Боришполець), потім Акула – Яніс (Куриленко). Але окремо хотів би виділити Данила Лозана, у якому я бачу найбільше майбутнє серед наших хлопців, що перебувають в Україні.
Він має статистику 12-0, 8 перемог нокаутом, йому тільки 22 роки, але він вже чемпіон Європи серед аматорів, чемпіон світу серед студентів.
Також я вже назвав Куриленка, Боришпольця, Рагімова – класні хлопці. Є також наш топпроспект, але, на жаль, він зараз не в Україні, і ми не можемо його тут розвивати. Це Олександр Соломенніков. У нього вже 16-0, він володар титулу IBA International, входить до топ-100 світу, і ми зараз для нього шукаємо якийсь великий бій: Америка, Британія, адже він вже дійсно сформований, готовий боєць.
Я б відзначив Раміля Гаджиєва, чемпіон Юнацьких олімпійських ігор. Він уже входить в топ-70 кращих боксерів світу своєї вагової категорії, і 1 березня в нього головний бій в шоу Top Boxing Generation, де він буде боксувати за вакантні титули чемпіона України та WBC Ukraine проти дуже серйозного хлопця. І якщо Раміль в цьому бою переможе, то увійде в топ-50 найкращих бійців світу. Саме після цього бою ми також будемо шукати для нього щось серйозне, теж Британія чи Америка.
Є ще хлопці, які на підході, але вони ще не дуже добре знайомі широкій аудиторії. Але серед тих, кого назвав, я б розставив так: Лозан, Соломенніков – це 1-2 місце, далі Яніс Куриленко, він зараз чемпіон, Раміль Гаджиєв і Боришполець, Рагімов та інші. У нас є ще круті хлопці: Скакун, Шитий, Пилипчук, Стрілецький. У кожного, що мені подобається, вже формується своя фан-база. Я бачу, коли, наприклад, у нас третій бій в карді, у людини тільки другий або третій професійний бій, але в нього вже є фан-база. Мені здається, що це завдяки нашому підходу.
Нічого нового ми не придумуємо. Ми просто дивимося, як працюють топові промоушени світу, той самий, Top Rank, Matchroom, і намагаємось робити не гірше. Одна з наших фішок – ми видаємо все супероперативно. Наприклад, у Польщі маркетинг розвинутий дуже сильно, у них платить телебачення, всі боксери виходять в одноразових татуюваннях і все таке. Але під час промо в інстаграмі вони викладають тільки якісь афіші, 5 постів тренування і все. Під час вечора боксу вони взагалі нічого не викладають, і на наступний день один-два пости.
У нас, мені здається, під час вечора боксу виходить десь 50 постів, і це просто супермоментально: закінчився один бій – передали інформацію і залили. Хлопці бачать медійку та один в одного навчаються. Коли ми створювали Top Boxing Generation і думали, що треба качати медійку, то переживали, що наші боксери неговіркі, замкнені, якось їх недооцінювали. Але зараз я бачу, що вони один в одного навчаються, всі зростають, і медійка зростає, і таким чином зростає фан-база і можливості залучати особистих спонсорів для хлопців.
Які найбільш яскраві шоу організувала за ці 5 років Top Boxing Generation, та яким з них найбільше пишаєтеся?
Останнім. Я як промоутер провів вже 64 івенти, і 1 березня в нас вже буде 65-й. Було дуже багато крутих проєктів, але мені чомусь зараз згадався ковід, вересень 2020 року, ми в Дніпрі, в Бартоломео. Там дуже невеличкий простір, було десь 300-400 осіб. Але ми зібрали три бої у хевівейті, і всі хлопці були в топ-200 світу. Головний бій був у Руденко, Вихрист бився, турок один приїжджав, і це був дійсно цікавий проєкт за дуже складних реалій. Але якщо брати за останній час, за період війни, то це однозначно шоу, яке було 14 грудня. Головний бій Акула – Яніс – це просто вау. Я пів життя в боксерському бізнесі, я зробив більше ніж півтори тисячі боїв десь, і це реально найемоційніший бій, який я бачив.
Та кількість ударів, той драйв, та атмосфера – щось нереальне було в залі. До того ж був божевільний файт-кард, опоненти з Аргентини, з Колумбії, був дебют Захарєєва, дуже яскравий нокаут від Лозана, Рагімов впевнено переміг аргентинця.
Кожен наступний бій був кращий за попередній, але вони всі були з інтригою. Коли два хлопці виходили, не було одразу зрозуміло, хто. У цьому і суть Top Boxing Generation: я не хочу робити бої, де заздалегідь відомий результат. Ми, звичайно, хочемо, щоб наші бійці перемагали, але я не хочу просто привозити мішків, яких вони будуть бити за один-два раунди: так ні боксери не будуть зростати, ні фанам та спонсорам це не буде цікаво. Ми за якісний бокс, і я вважаю, що наше найяскравіше шоу – це 14 грудня 2024 року.
Однією з ідей Top Boxing Generation була організація івентів в регіонах. Як із цим справи, наскільки регіонам це цікаво та чи виправдовуються ваші очікування?
У мене був дуже великий досвід у 2021 році. За цей рік ми зробили 19 шоу по регіонах України. Це було зовсім без партнерів, в мене було дуже багато міжнародних угод, я достатньо заробляв, і ті гроші, які я заробляв в боксі, я інвестував в наших хлопців. Я просто їздив по Україні та хотів зробити шоу для регіонів, саме там, де професійного боксу або не бачили, або це була якась разова історія. Це був Маріуполь, Бердянськ, Харків, Черкаси, Миргород, Умань, Київ, само собою. Ми приїжджали та дарували людям свято.
Ось так поїздивши я зрозумів, що глядачам це цікаво, але в регіонах вважають, що якщо я приїжджаю і в мене багато грошей – то хай Влад за все платить. Я не відчував жодної допомоги, ніхто не хотів долучитися, допомогти трохи коштами. Для мене це була більш соціальна мета: дати Україні розуміння, уявлення про професійний бокс.
Зараз, звісно, ми сконцентровані тільки на Києві, тому що, по-перше, вся команда тут, набагато легше контролювати та координувати процеси саме тут. Ми розуміємо, що зараз не дуже легка логістика для багатьох людей навіть в межах України, тому ми вирішили, що поки лише Київ. Коли війна закінчиться, то, звісно, ми будемо щось робити й по регіонах. У мене є думки й по Черкасах, і по Харкову, і по Одесі. Не думаю, що TBG вже будуть приїжджати в якісь невеличкі міста, але великі міста по регіонах, на великі арени – так, проте у мирний час.
В Україні спорт, як правило, збитковий. Як з цим справи у боксі, та чи можна на організації боксу в Україні заробляти гроші?
Треба. Я вкладаю в бокс свої власні гроші з 2015 року, вже майже 10 років, і точно маю сказати, що потрібно. Насправді якщо брати просту формулу, як це працює і як вийти в плюс, все дуже просто. Ти розумієш, скільки ти витрачаєш на організацію, скільки ти витрачаєш на спорт, якісь непередбачені розходи – і маєш свій бюджет на шоу. Треба залучити трохи більше коштів, ніж ця сума бюджету, щоб просто не «попасти». У нас було дуже багато івентів, коли я просто докладав свої власні кошти для того, щоб це було «смачно» і про розвиток.
Зараз я хочу, щоб TBG була прибутковою організацією, яка заробляла б зі своєї діяльності, і таким чином ми могли ще більше. За всю історію єдина прибуткова організація в Україні – це К2 промоушн. Але я вірю, що Top Boxing Generation буде дуже прибутковою організацією. Ми зараз бачимо гонорари Олександра Усика і розуміємо, що промоутер має відсоток цієї угоди, тому наші цілі не менші.
Я дуже вдячний Олександру Красюку, бо він провів шалену роботу за 20 років своєї промоутерської діяльності. Тому я ламаю голову, що ж мені треба зробити, щоб його перевершити. Я йому про це відверто кажу, і він дуже добре до цього ставиться. Олександр дав нам дуже класну мотивацію, за що я йому дуже дякую.
Які найважливіші речі для організації топового боксерського івенту?
Першим я все ж таки назвав би файткард. Бо навіть якщо ти зняв круту локацію, поставив класне світло, у тебе екрани, спецефекти, і все класно, люди все одно приходять дивитися на бокс. І якщо бокс неякісний, то все інше просто немає значення. Тому я б ставив на перше місце файткард, на друге місце – телевізійну картинку. Третє – яку локацію ти береш, як виставлене світло.
Далі вже йдуть маленькі деталі, як, наприклад, ринг-гьорл, ринг-анонсер, прояви партнерів якісь прикольні. TBG – це перший промоушн в Україні, який створив свого талісмана. У нас є маскот – це бенгальський тигр, який ходить по арені, взаємодіє з глядачами. Отож, файткард, телевізійна картинка, світло, і далі вже всі інші деталі. Медійка також дуже важлива, але класна медійка може бути тільки з класним файткардом. Бо якщо в тебе немає чого розкачувати, то не буде й медійки.
Ви вже згадували про те, що раніше займалися матчмейкінгом. Пригадаєте найбільш статусні бої, над організацією яких працювали?
Я зараз трохи відійшов від матчмейкингу. Мене іноді просять про допомогу мої міжнародні партнери, і буває таке, що ми укладаємо якісь угоди. Але зараз 95% свого часу я займаюся тільки Top Boxing Generation.
Але виділив би я інший. За чотири тижні до початку війни в Україні ми робили бій з Доном Кінгом. Я представляв Табісо Мчуну – це південноафриканець, якого я раніше привіз на бій проти олімпійського чемпіона Тищенка, він його переміг, і так вийшло, що ми залишилися з Мчуну, а він після цієї перемоги став обов’язковим претендентом на титул WBC.
У той час у Дона Кінга був Ілкунга Макабу, який був чемпіоном світу WBC. Тож Макабу мав домовитись з Мчуну щодо бою, тому що це була вже вимога WBC. У нас було 8 місяців переговорів з Кінгом. Це шалений досвід, адже можу сказати, що він дуже безпринципова людина. Для нього не існує жодних правил, дедлайнів, взагалі нічого. Він сам собі на розумі, і завдяки своїй репутації та великому досвіду у боксі він вважає, що може робити все, що хоче.
Найголовніше, що після бою ми отримали кошти, тому що я навіть по цьому шоу, це було 29 січня 2022 року, бачив інформацію, що деякі бійці з цього карду не отримували гроші. Тому що ми знаємо, що Кінг – це дуже одіозна персона. Але ми наші кошти отримали, все було добре. І все ж таки можу сказати, що бій в Маямі, створений разом з Доном Кінгом, між двома південноафриканцями – це якась незвичайна і дуже крута історія, тож поставлю її на перше місце.
Зараз в Україні війна, але вам це не заважає залучати на свої вечори іноземних боксерів. Наскільки складно привозити їх сюди?
Насправді це дуже складний процес, дуже енергозатратний, дуже багато стресу стосовно цього. Але я дуже вдячний, що в мене є партнери, з якими ми рухаємось років вже 15, які готові мені допомагати та вірять мені. Вони вже приїжджали в Україну і бачили, що життя йде. Так, є тривоги, працює ППО, але життя триває.
Мені дуже подобається, коли кажуть, що своїми шоу ти тримаєш Київ в ресурсі. Ми дійсно даємо людям, які люблять спорт і прагнуть цих емоцій, можливість їх отримати. Якщо ти відправиш 100 запрошень приїхати, один може бути зацікавлений. Уявіть: сидить людина в якомусь італійському селі, і йому пропонують полетіти в Німеччину побоксувати, або за ті ж самі гроші, чи навіть трохи більші, приїхати в Україну.
Він розуміє, що аби дістатися України, треба доїхати до аеропорту, з аеропорту з пересадкою дістатися до Варшави, з Варшави – на вокзал, з вокзалу їхати до Хелма, а з Хелма – до Києва. Це дорога довжиною в життя, і мені дуже важко вмовляти опонентів сюди приїжджати. Але і я особисто цим займаюся, і в нас є також два матчмейкери в TBG, і ми всі разом вибудовуємо цей процес, тож якось виходить їх сюди завозити.
На кого зі світових промоутерів рівняєтесь?
Top Rank, мабуть. Попри те, що Боб Арум вже такий віковий мужичок, йому 93 роки, вони все одно дуже добре працюють, в тому числі в соціальних мережах. Це дійсно промоушен номер один, якщо не брати зараз Саудівську Аравію, де дуже багато грошей. Matchroom мені подобається, як працює, але не дуже подобаються деякі особисті моменти, які у нас іноді зʼявляються. Однак в цілому вони дуже правильно працюють з погляду стратегії. Також Уоррен, але коли ми кажемо про такі промоушени, я просто дивлюся через свою призму та досвід праці. Ми в контакті з Top Rank, і з Квінсбері, і з Matchroom. Але на перше місце поставлю саме Top Rank.
Які плани Top Boxing Generation на майбутнє?
Захід 1 березня ми ось-ось оголосимо, але всі карти розкривати не буду. У нас є приблизний календар на цей рік. Найближче майбутнє зараз дуже складно планувати, але ми дійсно плануємо на один рік. Можу сказати, що це буде мінімум 4 шоу Top Boxing Generation, і це буде не тільки STEREO PLAZA.
Палац спорту чекає?
Він, мабуть, про це ще не знає, але ми йому скоро повідомимо.
Поговоримо про український бокс, і почнемо з Олександра Усика. Що йому робити далі та хто, на вашу думку, мав би стати його наступним суперником?
Олександр Усик і сам це добре розуміє, але якби він спитав мої паради, я б сказав просто кайфувати. Він дійсно номер один, його ніхто не може зараз побити, він затребуваний, заробляє дуже великі кошти. Я думаю, що він проведе ще 3-5 боїв. Зараз дуже легко може розкачатися історія з Дюбуа, якщо він все ж таки перемагає Паркера та залишається чемпіоном IBF.
Дюбуа з Усиком вже бився у Вроцлаві, був момент, коли Дюбуа пробив нижче пояса, але промоутер Дюбуа весь час казав, «ні, це був легальний удар, все окей». Тож розкачати цей бій Усик – Дюбуа вдруге буде надзвичайно легко. Для Сані це буде знову дуже легка перемога, якщо він такого бугая джебом нокаутував, тож можна вдруге стати абсолютним чемпіоном світу в хевівейті.
Тому я б хотів, щоб зараз Дюбуа виграв у Паркера, і Олександр дуже легко його переїхав ще разочок. На це піде десь 6-8 місяців, за цей час може щось в хевівейті змінитись. Є хлопці, такі як Баколе, наприклад, дуже небезпечний, Чжан Чилей, Агіт Кабаєл. Тобто ті, в яких для Олександра я взагалі не бачу жодної небезпеки.
Тож Усику потрібно просто кайфувати, боксувати, захищати пояси, збільшувати свої статки, а потім насолоджуватись життям. Але я думаю, він така людина, що без діла сидіти не зможе, і ми будемо дуже багато його бачити. Гадаю, ми й в політиці побачимо Олександра. У тому, що в нього буде багато різних цікавих бізнесів, я взагалі не маю сумнівів, але він дійсно така людина, яка хоче увесь час щось вдосконалювати.
Коли в одному з інтервʼю його запитали, у чому проблема України, він сказав, що не вистачає менеджерів, професіоналів, які б дійсно рухали індустрію спорту вперед. У нього дуже класні цілі щодо цього, і якщо він буде на якійсь серйозній посаді, для нього не будуть метою гроші. Він буде просто працювати на розвиток, а гроші він зароблятиме з бізнесу. У Олександра дуже велике майбутнє як у людині. Він – жива легенда, і дуже дивно, що йому ще памʼятник не зробили після другої перемоги над Фʼюрі.
Ви сказали, що ніхто зараз у світі не може побити Усика. Але давайте все ж таки виділимо когось, хто має найбільші шанси це зробити.
Назву двох. Є такий хлопець, якого дуже погано знають в Україні, і чомусь він в тіні увесь час. Але він дуже небезпечний, просто звірюга – Мартін Баколе. Він дійсно небезпечний, і мені подобається його дуже грамотний бокс. Не такий грамотний, як в Олександра, але це дуже крутий хлопець.
Другий – Джей Опетая. Він зараз чемпіон світу в крузервейті, і Еді Хірн казав, що наша мета зараз – об’єднати пояси в крузері й потім іти на Усика в хевівейті.
Я б із задоволенням подивився цей бій. Для Олександра є ризики з Опетаєю, але вони не дуже великі, як на мене. Найнебезпечнішим все ж назвав би Мартіна Баколе.
Еді Хірн сказав, що єдиний, хто може перемогти Усика – це саме Опетая. Він справді такий страшний, як його малюють?
Так, це правда. Він дуже крутий, дуже розумний. У нього всі скіли на найвищому рівні, в тому числі психологія, що теж дуже важливо. У нього статистика 27-0, тож це дійсно дуже топовий боєць. Але я все одно не бачу, що він щось з Олександром може зробити.
Денис Берінчик минулого року вперше став чемпіоном світу, далі у нього Кішон Девіс. Переможе?
Я сподіваюся, що Берінчик поб’є Девіса. Я дуже добре ставлюся до Дена, завжди за нього переживаю. Також з 2016 року підбирав йому всіх опонентів до останнього бою з Наварете, бо там вже Олександр Красюк вів перемовини з Бобом Арумом. Девіс – класний, дуже цікавий американець. Але досвід Берінчика має взяти верх. Тож я ставлю на перемогу Дена по очках в близькому поєдинку.
Ще одна наша зірочка минулого року – Олександр Хижняк. Чому після виграної Олімпіади він не пішов у профі?
Я його рішення повністю підтримую. Тому що з його стилем краще залишатися в олімпійському боксі, там він дійсно король. Перейшовши зараз в професійний бокс ніхто не знає, як воно буде. Він класно працює в цьому темпі, у цих рукавицях три раунди. Треба розуміти, що в профі-боксі й дистанція довша, і рукавиці інші, тобто ти більше відчуваєш удари. І коли ти йдеш з таким стилем в профі, є дуже велика небезпека, тому все правильно.
Навіть до офіційного повідомлення Олександра я всюди казав, що йому треба залишатися в олімпійському боксі: вже і вік, і дві Олімпіади пройшов, і дай Боже, буде третя, і буде бокс в Лос-Анджелесі. Він може бути легендою, і в нього також все буде добре. Йому не потрібен професійний бокс, на мій погляд. Стиль Олександра заточений під олімпійський бокс, але не під профі.
Хто серед молодих українських боксерів має найбільші шанси стати зіркою світового рівня?
Я б виділив зараз два хлопці. На останньому чемпіонаті Європи збірна України досягла найкращого результату за всю свою історію, здобувши 8 золотих медалей. І з цієї банди – Лозан і Захарєєв. Мені ще особисто подобається Володимир Кушнір, який став бронзовим призером ЧЄ. Це важковаговик, 91 кілограм. У нього, до речі, є три професійних бої. Ми ще з ним не спілкувалися, але думаю, що скоро поспілкуємось і, може, щось навіть придумаємо спільно.
Яка ваша мрія як промоутера?
У нас є чудовий стадіончик недалеко від мого дому – НСК Олімпійський. Хочу, щоб років через 7 він був зібраний, і один, два або три хлопці захищали титули чемпіонів світу в Україні, при цьому вони вже були б суперзірками.
Друга мрія – потрапити в Медісон Сквер Гарден, наприклад, і завоювати там титул чемпіона світу в реальному бою. Тобто щоб це були не доморощені чемпіони, як це бувало раніше, а саме ось так. Але мрія номер один все ж таки Олімпійський. Думаю, років через 7-10 ми зможемо це зробити, якщо нам пощастить.
