Президент Національного олімпійського комітету та член Sport&Business Club Вадим Гутцайт після повернення з Олімпійських ігор-2024 в Парижі дав ексклюзивне інтерв’ю порталу SportBusiness.Media.
– Це ваша перша Олімпіада, відколи Ви стали Президентом Національного олімпійського комітету України. Як Ви та НОК йшли до неї та чого очікували?
– З самого початку Олімпійські ігри в Парижі були великим викликом для нас. Адже країна перебуває у стані війни, зруйновано багато спортивних об’єктів, багато спортсменів завершили свою професійну кар’єру – пішли воювати або виїхали з країни. Всі ці чинники ускладнювали підготовку до Ігор.
Окремим викликом для нас була боротьба за недопущення до Олімпійських ігор спортсменів з країн-агресорів. Була пророблена величезна робота, щоб ми не бачили ні прапора, не чули гімну, і загалом до Олімпіади допустили таку мізерну кількість учасників з цих країн.
Відповідно, зважаючи на всі ці фактори, наші очікування були помірковані. Ми розуміли, що просто наша участь – це вже велика перемога і доказ того, що Україна була, є і буде! А кожен спортсмен, який здобув ліцензію для участі в Олімпійських іграх, заслуговує на повагу та підтримку.
– Ця Олімпіада принесла нам підсумкове 22-ге місце у медальному заліку. Як оцінюєте цей результат?
– Вважаю, що в даний час це дуже гарний результат. Бути в топ-25 країн світу – це круто. Це наш найкращий результат з Олімпіади в Лондоні, що яскраво свідчить, що українці – незламна нація.
І хоч в Токіо-2020 ми мали більше нагород, а саме 19, все ж, потрібно зважати, що це було до повномасштабного вторгнення росії. До того ж лише одне золото не дозволило нам зайняти високе місце в медальному заліку.
Що стосується Ріо-2016, то у нас було всього 11 нагород, з них дві золоті. Цей результат ми зараз повністю перевершили.
– За останні три літні Олімпіади в Парижі ми взяли найбільше золота (3) і сумарно стільки ж, скільки в Токіо (1) та Ріо (2) разом. Чи слід це сприймати як серйозний прогрес, чи все ж таки це склалось ситуативно?
– Кожна медаль – є дуже цінною, як для спортсмена, так і для країни. І в Ріо, і в Токіо ми могли завоювати більше золотих нагород, проте це спорт, і передбачити результат неможливо. Приємно, що в Парижі свій клас підтвердили наші лідери – Ярослава Магучіх, Олександр Хижняк, Ольга Харлан з командою шаблісток. Золото міг брати і наш борець Парвіз Насібов, який другу поспіль Олімпіаду пробився до фіналу, проте за рівного рахунку поступився.
– 12 нагород – 3 золоті, 5 срібних, 4 бронзових – це той результат, на який Ви розраховували?
– Ми ніколи не ставимо плану по нагородам, тому не можу сказати, що ми розраховували на цей результат. Але однозначно – це хороший результат і ми пишаємося нашими спортсменами.
– Зрозуміло, що спорт непередбачуваний. Але – хто з наших спортсменів Вас здивував? Хто виправдав сподівання, а хто неочікувано засмутив?
– Мене дуже порадували наші дівчата шаблістки, наша лідерка Ольга Харлан, яка здобула свої 5-ту і 6-ту олімпійські нагороди.
Підтвердила свій високий клас Ярослава Магучіх, а Олександр Хижняк забрав те, що йому належало ще з Токіо.
Звичайно, щасливі за наших борців Парвіза Насібова і Ірину Коляденко, за веслувальниць Людмилу Лузан і Анастасію Рибачок, які воз’єднали свій екіпаж-двійку, за стрільця Сергія Куліша, який повернувся на олімпійський п’єдестал після срібла в Ріо і справжньої драми в Токіо.
Також ми раді за гімнаста Іллю Ковтуна, легкоатлетів Ірину Геращенко та Михайла Кохана, які здобули свої дебютні Олімпійські нагороди.
Можливо, дещо більшого чекали від плавців і дзюдоїстів, але тут втрутилися хвороби і травми. Також розраховували, що дівчата тенісистки можуть здобути нагороди, але, на жаль, не склалося.
– Серед спортсменів, в тому числі наших, було багато випадків скарг на хвороби та травми. Деякі знялись з виступів у своїх дисциплінах – та, як ви сказали, можливо, не дорахувались нагород. Як ви ставитесь до цих ситуацій? Це вади в підготовці і організації власне Олімпіади, чи недоліки в підготовці спортменів та тренерів?
– На жаль, без хвороб і травм професіональний спорт неможливий. Деяких з наших спортсменів скосив вірус, але лікарі робили все можливе, щоб якомога швидше всі одужали і повернулися в стрій.
– Результат цієї Олімпіади, під час повномасштабної війни – він доводить, що спорт у нас на найвищому рівні? Де ми зараз перебуваємо відносно інших, в якому стані, та над чим потрібно працювати?
– Працювати потрібно багато над чим. Адже нинішній результат – це все ж таки передусім напрацювання минулих років. Медалі завоювали в основному наші досвідчені атлети. А от про майбутнє, як зберегти і примножити резерв, повернути наших дітей з-за кордону і зацікавити їх займатися спортом – маємо всі разом думати вже зараз.
– Як світ реагував на виступи наших спортсменів? Олімпійська команда України виконала місію щодо донесення інформації про наші цінності та боротьбу за збереження незалежності?
– Нас дуже добре приймали у Франції. Була величезна увага світових ЗМІ до нашої команди. Напередодні старту змагань ми з нашими провідними атлетами Ольгою Харлан, Еліною Світоліною, Михайлом Романчуком, Анастасію Коженковою та Олексієм Середою провели велику прес-конференцію для міжнародних ЗМІ.
Були присутні провідні світові ЗМІ, включаючи CNN, BBC, NRK, ARD, ZDF, а також американські, німецькі, канадські, французькі, норвезькі та інші телекомпанії.
Окрім цього щодня ми намагалися доносити інформацію про те, що відбувається в Україні, і з якими складнощами ми зіткаємося кожного дня.
Головним культурним і медійним хабом України на Олімпійських іграх з гаслом The Will to Win став український дім Volia Space, організований Міністерством молоді та спорту України спільно з Офісом Президента України та Національним олімпійським комітетом України. Український дім протягом 15 днів був головним місцем зустрічі з іноземними делегаціями та представниками міжнародних медіа.
Щодня тут проводили зустрічі з атлетами, культурними та спортивними діячами, які розповідали про розвиток спорту в Україні, нашу культуру, про війну та стійкість і незламність українського народу.
Вважаю, що ми зробили велику роботу і Україна ці два тижні гучно звучала в усьому світі.
– Над чим українському спорту потрібно працювати протягом наступного олімпійського циклу?
– Потрібно комплексно підходити до вирішення задач. Це і відновлення спортивної інфраструктури, і правильний підбір тренерських кадрів, залучення кваліфікованих спеціалістів, адже в деяких видах спорту за цим напрямком спостерігається застій.
Окрім того потрібно зберегти резерв і масовий спорт, повернути наших дітей. Створити всі необхідні умови для перспективної молоді готуватися до наступних Ігор.
– Чи буде така ж увага до Зимових Олімпійських ігор, до яких залишилось менше двох років? Ми будемо боротися з російським спортом і за його відсторонення так само активно? Все ж таки у зимових видах у нас немає такої великої кількості спортсменів та такого великого впливу.
– Звичайно, ми будемо і далі продовжувати боротися за відсторонення росіян і білорусів. Ми маємо дружні відносини з багатьма міжнародними федераціями з зимових видів спорту, багато з початку війни не допускають спортсменів з країн-агресорів до міжнародних змагань, тому будемо продовжувати цю роботу.
– Чи ставите Ви перед собою мету на Олімпійські змагання 2026 та 2028 років? Чого може досягти Україна на цих Олімпіадах?
– Ставимо мету, щоб наші спортсмени гідно представили нашу країну. Завоювати якомога більше ліцензій, створити всі необхідні умови підготовки. А вже який буде результат, покаже час.
