З початком повномасштабного вторгнення Федерація легкої атлетики України, як і багато інших спортивних організацій, опинилася перед новими викликами. Ольга Саладуха, президент ФЛАУ та народний депутат, завжди була активною не тільки в розвитку спорту, але й у підтримці благодійних ініціатив та соціальних проектів.
Для SportBusiness Media Ольга Саладуха розповіла про важливі зміни, які сталися в роботі Федерації під час війни, пріоритети, на яких зараз зосереджена її діяльність, а також про підтримку дітей та адаптивний спорт. Окремо вона торкнулася й одного з найгостріших питань сьогодення — допуску російських і білоруських спортсменів до міжнародних змагань.
– Як змінилася місія Федерації легкої атлетики з початком повномасштабного вторгнення, і що наразі для вас є в пріоритеті? Це результати спортсменів, розвиток самої Федераці чи все ж благодійні ініціативи?
– Окрім розвитку Федерації, ми вкладаємося в дітей, тому що ми розуміємо, що війна псує психіку і все інше. Ми маємо зараз витягувати дітей з вулиці та займатися тим, щоб долучати їх до спорту, аби вони відволікалися від військових дій.
Ми також приєдналися до спілки «Міцні 300» і вже провели кілька заходів. Зокрема, разом з Олександром Мирошниченком організували марафон у Брюсселі — це був перший чемпіонат Європи.
Ми їздимо по госпіталях, шпиталях і лікарнях, надаємо допомогу. З нами приїжджають наші топові спортсмени, щоб військові зрозуміли, що вони такі самі. Ми долучаємо їх до соціального життя, адже спорт — це позитив.
Тому, окрім благодійності, окрім дітей, ще такий напрямок, як адаптивний спорт має бути державною місією. Я думаю, що не тільки ФЛАУ, а й всі федерації розуміють важливість цього напрямку.
– Щодо допуску росіян та білорусів у міжнародні змагання, яка ситуація в легкій атлетиці наразі?
– В легкій атлетиці російських і білоруських спортсменів наразі повністю немає, і президент Світової легкої атлетики Себастьян Коу наполягає на цьому. Після чемпіонату світу в березні на засіданні Ради Світової легкої атлетики було наголошено, що до завершення війни російські та білоруські спортсмени не зможуть брати участь у змаганнях.
Дуже жахлива ситуація в інших видах спорту. Ми вже бачимо, як росіян починають допускати, і навіть у фехтуванні вони повернулися. Ми активно працюємо над тим, щоб на парламентському рівні ситуація була змінена. Я очолюю робочу групу, до якої залучені не лише Федерація, а й Національний олімпійський комітет, Міністерство молоді та спорту, Міністерство закордонних справ, а також Офіс Президента. На останньому засіданні були присутні також представники Служби безпеки України та РНБО. Зараз ми розуміємо, що, ймовірно, треба накладати санкції на міністра і на очільників НОК.
Якщо ми не будемо діяти і не визнаємо їх терористами, то нічого не зміниться. Саме ми повинні включатися та накладати санкції. І тоді світова спільнота також буде розуміти, що ці люди ведуть тероризм у нашій країні, і, сподіваємося, буде їх виключати зі світової спортивної спільноти.
– Проте, на жаль, у деяких видах спорту досі трапляється, що росіяни виступають, хоч і під нейтральним статусом. Як Ви вважаєте, що мають робити федерації, аби вплинути зі свого боку і все ж домогтися повного виключення?
– Є показовий інцидент з Федерацією фехтування. Нещодавно ми збиралися в Національному олімпійському комітеті, обговорювали це питання. Вони подають позов до CAS, вони звертаються, але ця федерація повністю лобіюється проросійським президентом, якого знову переобрали. Там, де є російське лобі, дуже важко ухвалювати об’єктивні рішення. Тому ми, зі свого боку, звертаємося до урядів різних країн, пишемо листи з проханням про скасування, персональні санкції, блокування рахунків. Якщо ці люди підтримують війну — вони такі ж терористи, як ті, хто зі зброєю в руках, і мають бути відсторонені. Ми робимо все можливе, щоб це сталося.
Ми розуміємо, що зараз триває підготовка до зимових Олімпійських ігор. У грудні, коли ми збирали федерації на рівні підкомітету з питань спорту вищих досягнень, всі казали: «У нас усе добре, у нас росіян немає, навіть під нейтральним статусом». А вже з січня поступово почали повертатися російські та білоруські спортсмени — знову ж таки під нейтральним статусом. І зараз ми бачимо, як вони вже намагаються дотиснути право виступати під власним прапором. І тут ми зараз маємо об’єднуватися з усіма інстанціями, знову зробити списки і максимально йти на випередження, щоб цих спортсменів не було.
Навіть цікавий факт: президент Федерації фігурного катання сказав, що зараз вони закривають списки спортсменів, аби ніхто не міг побачити, хто саме виступає. Вони не мають соцмереж, нічого.
Але, наприклад, 9 травня, коли вони святкували День Перемоги, я зайшла в пабліки російських і білоруських спортсменів та деяких «дружніх» країн — і була шокована. Вони дуже сильно пропагандують війну, вони моляться на своїх лідерів — і це дуже гидко. Тому я впевнена, що ніхто у нас не хоче навіть стояти поруч із ними.
– Що Вас мотивує не зупинятися в такі важкі часи? Продовжувати розвивати спорт, легку атлетику, працювати над чимось новим?
– Спорт, легка атлетика, діти — це головне, що зараз має бути в нашому житті. Тому що діти — це наша надія, це наше майбутнє, яке розвиватиме Україну після перемоги. Звичайно, благодійні ініціативи також дуже важливі. У мене є громадська організація «Благодійні ініціативи Ольги Саладухи» — ми допомагали спортсменам зі Сходу, намагалися знайти можливість надати фінансову підтримку, забезпечити формою, взуттям.
Тому що на початку повномасштабного вторгнення вони виїжджали й не мали навіть нормального одягу та взуття — то про який спорт можна було говорити? Ми повністю одягнули понад 300 спортсменів у компанію Nike. Нам допомагав Естонський НОК — вони надіслали для спортсменів костюми, кросівки, щоб ті могли продовжувати займатися спортом.
Це наша головна місія. Наші військові — це ті, кому ми будемо невпинно дякувати, тому що саме завдяки їм ми можемо продовжувати робити свою справу, піднімати прапор на світових аренах і тим самим мотивувати та надихати наших захисників на перемогу. Адже наші спортсмени — теж герої. У важких умовах, під обстрілами, в сховищах — вони роблять те, що надихає нашу спільноту та всю українську націю.
Автор: Каріна Пивовар
